Франсуа Рене де Шатобріан - Замогильні записки

Катастрофи, найзнаменитішим свідком і найвеличнішою жертвою яких Ви стали, попри свою величезність, є не більше ніж окремими випадками загального перетворення роду людського; царство Наполеона, що похитнуло цілий світ, – усього лише ланка в ланцюзі революцій. Треба виходити з цієї істини, щоб зрозуміти, чи можлива третя реставрація і як ця реставрація впишеться в план суспільного перевлаштування. Якщо вона не увійде туди природно і плавно, вона неминуче буде відкинута порядком речей, що суперечать її природі.

Тому, пані, якби я сказав Вам, що законна монархія повернеться завдяки вищим колам дворянства і духівництва з їх привілеями, завдяки двору з його титулами, завдяки королівській владі з її чарами, я б обманув Вас. Законна монархія у Франції давно вже не предмет відчуттів, вона – основоположний принцип і перебуває таким остільки, оскільки забезпечує власність і вигоду, права і свободи; але досить довести, що вона не хоче або не може захистити цю власність і ці вигоди, ці права і ці свободи, і монархія перестане бути навіть принципом. Люди, які стверджують, що законна монархія повернеться у будь-якому разі, що без неї неможливо обійтися, що досить почекати і Франція на колінах приповзе просити у неї вибачення, – ці люди помиляються. Реставрація може не настати ніколи або протривати одну-єдину мить, якщо законна монархія черпатиме сили там, де їх вже немає.

Так, пані, мені боляче про це говорити, але Генріх V може залишитися монархом-вигнанцем, що мешкає на чужині, юним і свіжим уламком будівлі старовинної, але впалої. Ми, старі слуги законної монархії, скоро розміняємо останні роки, що нам залишились, ми один за одним зійдемо в могилу і будемо спочивати там разом з нашими старими ідеями, немов стародавні лицарі зі своєю стародавньою зброєю, поїденою іржею і часом, зброєю, яка живим людям не до снаги і не по зросту.

Все, що в 1789 році підтримувало старий режим: релігія, закони, звичаї, обичаї, власність, класи, привілеї, корпорації – більше не існує. Відбувається загальне збудження; Європа аж ніяк не в більшій безпеці, ніж ми; жодне суспільство не зруйноване цілком, жодне цілком не побудоване; все навколо або застаріло, або переродилося, або одряхліло, або позбулося коріння; все кволе, як кволі старі люди і немовлята. Королівства, утворені за словом останніх конгресів, – учорашній день; любов до батьківщини втратила свою силу, бо неясно, де починається і де кінчається батьківщина для народів, проданих з торгів, народів, що стали здобиччю лахмітника, немов меблі, що вийшли з ужитку; народів, одні з яких злилися з ворогами, а інші дісталися господарям новим і невідомим. Отже, переворушений, зборознений, розораний ґрунт готовий зростити сім’я демократії, посіяне в липневі дні.

Королі думають, що, оточивши свій трон вартовими, вони зупинять рух умів; вони гадають, що, коли розішлють всюди опис прикмет, надійна варта зуміє заарештувати нові ідеї на кордоні; вони переконують себе, що засилля митниць, жандармів, поліцейських шпиків, військових судів перепинить їм дорогу. Але ці ідеї не ходять пішки, вони ширяться повітрям, вони літають, люди дихають ними. Всевладні уряди, які будують телеграфи, залізниці, пароплави і в той самий час хочуть утримати уми на рівні політичних догм чотирнадцятого сторіччя, діють непослідовно; відсталі й передові водночас, вони збиваються зі шляху, бо їхня теорія суперечить практиці. Розвиток промисловості невіддільний від розвитку свободи; доводиться або задушити ту й іншу, або допустити їх обох. Ідеї є всюди, де чується французька мова, і подають паспорт, виданий добою.

Ви бачите, пані, яка важлива відправна точка для правильного вибору. Дитя надії під вашим доглядом, невинність, укрита вашими чеснотами і нещастями, немов королівським покровом, – видовище, величнішого за яке я не знаю; це – єдиний шанс на перемогу законної монархії. Франція майбутнього може схилитися, не принижуючи себе, перед своїм славним минулим, зупинитися схвильовано, побачивши великий епізод своєї історії: дочка Людовіка XVI веде за руку останнього з Генріхів. Королева, що протегує юному принцові, ви воскресите в народі нескінченні спогади, які втілюються у вашій найяснішій особі. Бачачи, що тампльська сирота піклується про виховання сироти з роду Людовіка Святого, хто не відчує, як повертається в його душу давно забута довіра?

Бажано, пані, щоб це виховання, спрямоване людьми, чиї імена популярні у Франції, стало якоюсь мірою привселюдним. Людовік XIV, який обрав своїм девізом гордість і дотримував цього девізу, завдав своєму роду великого лиха, замикаючи синів Франції в рамках виховання східного.