Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Щось є, безумовно, дивне в методології статистиків, де сухою мовою пояснюється, що від прибутків вирощувачів марихуани віднімається вартість електрики, а від прибутків повій – вартість «гумових виробів». Було здійснено ретельні й докладні розрахунки: прогнози витрат на культивування марихуани спирались на інформацію Департаменту довкілля, харчів та сільського господарства, а дані щодо розрахункових витрат повій включають 170 доларів на місяць на одяг і 70 центів на презерватив для одного клієнта. Якби це все не було викладено на офіційному бланку, то могло б здатися сатирою. Однак тверезий аналіз злочинності як бізнесу, котрий шириться, свідчить про те, що уряди розуміють: треба інтерпретувати організовану злочинність як прибуткове підприємство. Усі країни ЄС включають у розрахунок державного бюджету кошти від бізнесу на сексі й наркотиках. Велика Британія розглядає розширення своєї програми, що обійматиме нелегальний гральний бізнес, піратську музику й ПЗ, гендлювання краденими речами. Що ж отримає світ, якщо злочинність аналізувати не в рамках боротьби з нею або суспільної етики, а як самостійний бізнес?

У цій книжці я намагався вивчити діяльність картелів як звичайну галузь економіки. У гангстерів і звичайних менеджерів разюча подібність – від головного болю з людськими ресурсами до безпосереднього виходу на клієнта через онлайн-ритейлерів. Та впадає в око й частота, з якою неправильно обирається ціль у боротьбі з наркоторгівлею. Регуляторний підхід до звичайного бізнесу відкидається через його неефективність, але чому ж тоді до нього роками вдаються в боротьбі з наркотиками? Зібраний у книжці матеріал свідчить, що офіційні зусилля, скеровані на приборкання наркоіндустрії, неефективні через чотири основні помилки.

Перша помилка: манія з постачанням

Боротьба з наркотиками неухильно зосереджується на бізнесі постачальників, на перемитниках, у той час як доцільніше звернути увагу на попит, на споживачів. У першому розділі ми бачили, що ліквідація постачання листя коки в Андах шляхом скидання гербіцидів з легких літаків не справляла істотного впливу на ціну кокаїну, попри десятиріччя інвестицій та застосування насильства. Одна з причин у тому, що картелі використали свою купівельну спроможність, аби примусити фермерів абсорбувати збільшення витрат, як це робить Walmart стосовно своїх постачальників. Ба більше, вартість листя коки, наркосировини, надто низька, щоб вплинути на остаточну ціну кокаїну. Паковане листя, потрібне для виготовлення 1 кг порошку, коштує лише кількасот доларів. Тож навіть подвоєння витрат на вирощування коки додасть менш ніж 1 % до вартості готового продукту, котрий іде більше ніж по 100 000 доларів за кіло. Тож якщо боротися з постачанням, то робити це наприкінці ланцюга, у світі багатіїв, де продукт достатньо дорогий і його конфіскація завдасть економічних втрат продавцям.

Є ще одна причина, з якої вплив на постачання недоцільний, навіть якщо його вдасться організувати. Коли ціна продукту зростає, обсяг споживання падає. Але розмір падіння змінюється. Попит на деякі товари еластичний, тобто він різко падає навіть у разі незначного подорожчання. А на інші – нееластичний, тобто споживачі й далі купуватимуть більш-менш ту саму кількість навіть за умови значного здорожчання. Міряти еластичність наркоринку складно, бо дані про ціни та споживання важко справдити. Наявна інформація свідчить, що попит на наркотики нееластичний. В одному дослідженні щодо США 118цитуються праці, з яких випливає, що еластичність попиту на марихуану становить –0,33, а отже, збільшення цін на 10 % призведе до 3,3 % падіння попиту. В інших дослідженнях, присвячених імовірності виявлення слідів наркотиків в аналізі сечі арештантів, називаються ще менші цифри: –0,17 для кокаїну і –0,09 для героїну, тобто в разі підвищення ціни на кокаїн на 10 % кількість позитивних кокаїнових тестів знижується на 1,7 %; для героїну це менш ніж 1 %.

Думка про нееластичність попиту на наркотики збігається з відчуттям, особливо у випадку речовин, що викликають залежність. Такі користувачі, як Синтія Скудо, героїнозалежна бабуся з Денвера, навряд чи припинять приймати наркотики через незначне подорожчання. Та сама думка нам спливла, коли ми вивчали, як наркокартелі диверсифікувались і організували контрабанду людей. Попри те, що щільніше патрулювання кордону США збільшило вартість нелегального перетину кордону, подорожчання не справило помітного впливу на попит на безпечний прохід. Попит на «койотів» такий самий нееластичний, як і на наркотики. Але дива нема: на перетин кордону для возз’єднання з власними дітьми або можливості знайти більш високооплачувану роботу незначне подорожчання не вплине.