Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Відомим брендам ще дещо слід зробити, перш ніж братися за канабіс. Доки він залишатиметься під забороною в більшості штатів США, не кажучи вже про інші країни світу (крім Уругваю), ця індустрія залишатиметься ризиковною з погляду закону і стосунків із громадськістю. Навіть такий завзятий прихильник легалізації, як Ричард Бренсон, не ризикнув своїм брендом Virgin задля непевного експерименту (я звертався до його офісу по інтерв’ю, але попри те, що він зазвичай виступає за публічність, Бренсон відмовився коментувати). Натомість інвестори вже на порозі: група дослідників тютюнового ринку інвестбанку RBS Capital Markets доводить: «Це тільки питання часу, коли інвестори порушать питання, як [легалізація марихуани] вбудується в ширшу картину економіки… І ми вважаємо, що повна федеральна легалізація марихуани в США змусить тютюнові компанії переглянути свою роль у новому просторі» 115.

Публічно вся п’ятірка провідних виробників тютюну відхрестилася від марихуани. А насправді вони десятиріччями плекали мрію про випуск сигарет із канабісом. Троє вчених поринули в архіви провідних виробників сигарет і зробили неймовірні відкриття 116. Серед 80 млн сторінок раніше засекречених документів знайшлися докази того, що Велика тютюнова п’ятірка розмірковувала над тим, щоб стати «Великою конопляною п’ятіркою». Дослідники з’ясували, що вже з 1970-х років тютюнові компанії впритул цікавилися марихуаною і як конкурентом тютюну, і як потенційною лінійкою нових продуктів. Перша згадка про це є в доповідній Альфреда Бурґера, викладача Університету Вірджинії, який відповідав за науково-дослідну роботу з хімії, спонсоровану одним із найбільших у світі виробників тютюнової продукції – компанією Philip Morris . Опитування 1969 року виявили, що 12 % американців у віці 20 років пробували марихуану, а ще 10 % відповіли, що хотіли б спробувати. У листі директору лабораторії хімічних досліджень Philip Morris Бурґер писав: «Я дозволю собі спрогнозувати, що куріння марихуани в найближчі десять років нечувано пошириться, і її, мабуть, легалізують. Компанія, яка першою випустить на ринок засоби для куріння марихуани – сигарети чи ще щось, – захопить ринок і матиме кращі позиції в задоволенні легального попиту, ніж конкуренти. Тому я раджу негайно розпочати програму всебічного дослідження марихуани».

Пізніше того ж року Philip Morris звернулася до Міністерства юстиції з проханням надати зразки канабісу для дослідів. Подавалося це як допомога уряду в глибшому розумінні наркотику, і тому Мін’юст радо відгукнувся й пообіцяв надати «якісні зразки» травки. Незабаром президент Philip Morris у США Росс Міллгайзер у службовому листі відписав: «Хоч я й проти марихуани, але розумію, що в найближчому майбутньому її можуть легалізувати і дозволити обмежений продаж, щоб принаймні очистити її обіг від криміналу. З огляду на такі передбачення, нам слід: 1) вивчити можливу конкуренцію, 2) розглянути ймовірні вироби, 3) розпочати співпрацю з урядом».

На іншому боці Атлантики зацікавленість теж зростала. У1970 році сер Гаррі Ґрінфілд був президентом Міжнародної ради з контролю за наркотиками – незалежної організації, відповідальної за моніторинг і виконання міжнародних конвенцій ООН про наркотики. Одночасно він був консультантом British American Tobacco (BAT) . Того ж року він написав керівництву BAT про «можливість використання результатів глибокого вивчення тютюновою промисловістю паління тютюну для дослідження марихуани». Він пояснив, що вже обговорив це питання з видатним фізиком сером Чарльзом Еллісом, який обіймав посаду головного технічного радника BAT . За його словами, сер Чарльз «відгукнувся на це». Пізніше того ж року в службовому листі сер Чарльз писав керівництву BAT , що «куріння сигарет із марихуаною стане природним продовженням нинішньої звички куріння, яке можна порівняти з переходом на сигари, якщо до нового продукту поставляться більш толерантно». Щодо програми BAT з марихуани, то він пропонував «почати з вивчення способів масового виробництва сигарет зі стандартним наповнювачем з меленого або різаного канабісу». Ефекти канабісу він же пропонував вивчати на мишах.

Протягом багатьох років тютюнові компанії накидали оком на ринок марихуани. У 1972 році в плані Р. Дж. Рейнольдса з надруком «таємно» прогнозувалося, що до 1980 року марихуану легалізують з імовірністю 15 %. У доповіді 1976 року для фірми Brown & Williamson (колишнього великого виробника сигарет) прогнозувалося, що травку декриміналізують і легалізують до 1990 року, що «серйозно позначиться на тютюновій промисловості, бо з’явиться лінійка альтернативних виробів». Прилюдно фірми все заперечували; після протесту компаній Time навіть вибачився за публікацію матеріалу, в якому говорилося, буцім тютюнові фірми накидають оком на бізнес із канабісом.