Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

– Легальний ринок перетворився на чорний для решти США, – каже він.

Із посвідкою про те, що вам уже виповнився 21 рік, у будь-якій аптеці Колорадо ви купите 7 г марихуани. Можна без перепон переїхати кордон до штату, де канабіс заборонено. Поліція на трасі ще може спробувати зупинити трафік. Але межі штатів – не державні кордони: копи не можуть просто так улаштувати там пост і всіх обшукувати. Зупинити машину можна лише в разі порушення ПДР, і для обшуку потрібні вагомі підстави.

– Гадаю, ми перехоплюємо менш ніж 10 %, – каже Ґорман.

Однак колорадську травичку возять не лише трасами. Її пересилають поштою. У 2010 році, через рік після того, як у Колорадо скрізь зарясніли аптеки з медичною марихуаною, поштова служба США перехопила 26 кг марихуани з Колорадо. У 2013 році було вилучено вже 225 кг, відправлених до 33 штатів. І це лише виявлені обсяги; ніхто до ладу не знає, скільки марихуани надходить непомічено. Не дивно, що легальна травичка поширюється.

– Колорадська марихуана відмінної якості. У ній немає пестицидів. Купують тут фунт і вдвічі дорожче продають у Міссурі чи Айові, – каже Ґорман.

Звичайно, незаконна міжштатна торгівля – не нове явище, яке не обмежується наркотиками. Від одного з ритейлерів канабісу в Денвері я дізнався, що колорадська марихуана на ура йде до Вайомінгу (там вона заборонена), а ритейлери з Вайомінгу легко заробляють, продаючи феєрверки мешканцям Колорадо, де заборонені ці вироби. Щоб у цьому переконатись, варто подивитись онлайн: аптеки з марихуаною йдуть біля самої межі в Колорадо, а за межею з Вайомінгом рясно магазинів із піротехнікою, включно з Pyro City – «за дві милі на північ від межі Колорадо з Вайомінгом».

Наркодилери всіляко намагаються зайняти ніші, недоступні для легального ринку. Наприклад, робочий день аптек у Колорадо закінчується о 19:00. Тож вечірній час досі належить чорному ринкові. Не дозволяються доставки рекреаційної марихуани додому, чим здавна займалися нелегальні дилери, бо це безпечніше, ніж стирчати на розі вулиць. Ґорман вважає, що багато наркозалежних з навички звертатиметься й далі до поточних постачальників.

– З наркодилерів роблять якихось таємничих осіб, що неправильно. Вони звичайні люди. Я можу звернутись до вас по марихуану, бо ви мій друзяка. Що змінюється від того, що ви дилер і я купую у вас це зілля?

Змінитися може хіба що гуртова торгівля. Може, Ґорман має рацію, і деякі хроніки й далі братимуть канабіс у свого дилера, з навички, відданості або бажання доставки додому о пізній годині. Але для картелів важливіше, де братимуть товар самі дилери. Тобто чи зможе мексиканська травичка й далі конкурувати на чорному ринку США? Або ж ринок стане «сірим», і нелегальні дилери купуватимуть канабіс через нелегальні канали й зароблятимуть на нелегальній реалізації в штатах, де чинна заборона після закриття аптек, або особам, молодшим за 21 рік? Саме так сьогодні працюють чорні ринки алкоголю та тютюну. Завітайте суботнього вечора до кампусу якогось коледжу, і побачите, що там процвітає ринок нелегального алкоголю. Питуща неповнолітня молодь не купує мексиканське контрабандне нелегально виготовлене пиво. Ця молодь купує легальне питво, що продається в звичайних магазинах, але не самостійно, а нелегально, через «дилера», яким на практиці стає старший брат або друг. Так само більшість нелегальних сигарет вироблені законно для певного ринку, але нелегально потрапляють на інший ринок, де оподаткування вище. (За однією оцінкою, понад половина сигарет, які викурюються в Нью-Йорку, – це контрабанда з інших штатів) 113.

Конкурувати на сірому ринку картелі зможуть лише в тому випадку, якщо демпінгуватимуть на полі легальних виробників. Як же їм вдається це робити? В офісі Денверської амбулаторії директор Іен Сіб сказав мені, що може на своїх плантаціях виробити грам курильної марихуани за 2 долари. Приблизно така ж собівартість в інших усталених гравців у Колорадо: більшість великих виробників у Денвері виходить на рівень 2,20 долара за грам. Після оподаткування роздрібна ціна в пунктах видачі за рецептами становить уже 11—15 доларів за грам і 16—20 доларів у пунктах реалізації рекреаційної марихуани, бо там вище оподаткування.

За такого розрахунку мексиканська нелегальна марихуана здається цілком конкурентоспроможною. За даними щорічної доповіді Білого дому про наркотики, середня ціна нелегального канабісу в США – близько 15 доларів за грам, а гуртова ще трохи нижча. Денверські аптеки кажуть, що нелегальні постачальники канабісу демпінгують, відколи почав діяти легальний ринок, – аби зберегти клієнтуру. За оцінкою одного ритейлера, нелегальна марихуана на 20—30 % дешевша, ніж магазинна. Але в цих розрахунках не береться до уваги сила впливу продукту. У тій-таки доповіді Білого дому повідомляється, що вміст ТГК в нелегальній марихуані становить якихось 7 %. Це мало, як порівняти з товаром, що продається в легальних колорадських закладах з марихуаною, де для багатьох лінійок рекламують уміст ТГК понад 20 %. Тобто треба випалити втричі більше мексиканської марихуани, щоб досягти того самого ефекту, що й від однієї дози колорадського різновиду. Тож, якщо картелі хочуть витримати конкуренцію, їм слід пропонувати свій гірший продукт менш ніж за третину ціни легальної марихуани.