Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Однак працювати зі «смурфиками» виходило дорого, і незабаром багато американських виробників мету збанкрутували. Але тут спрацював другий непередбачений наслідок. Бізнес пересунувся на південь від кордону – до Мексики, де виробникам щастило більше. У минулому мексиканським картелям вдавалося підкуповувати місцеву поліцію, аби вона не помічала цілі поля марихуани, тож вони без зайвого клопоту побудували фабрики кристалічного мету – про такі масштаби в США і мови бути не могло. Як встановив Волтер Вайт, виробництво наркотику в промислових масштабах із використанням досконалішого обладнання дає більш якісний продукт. Відколи розгорнулися мексиканські лабораторії, пересічна чистота мету в США подвоїлась. Ба більше: завдяки ефективності лабораторій мексиканський мет був набагато дешевшим за аматорське казна-що, виготовлене на американській кухні. Середня ціна наркотику впала в США на дві третини після інтенсифікації мексиканського постачання. А виробники, схоже, беруть за взірець серіал «На всі заставки»: сині кристали мету, підписний продукт Волтера Вайта, коштують набагато дорожче, ніж пересічний сіруватий різновид (на відміну від Вайта, виробники імітують колір за допомогою харчових барвників).

Заохочені успіхами з метом, картелі вирішили диверсифікуватися далі й перейти на потенційно більш прибутковий наркотик – героїн. З погляду мексиканців, ринок героїну особливо для них привабливий. На відміну від кокаїну, який їм доводиться імпортувати з Латинської Америки, або мету, що виготовляється на основі далекосхідних хімікатів, героїн можна виробляти вдома. Мак вирощують у горах Сьєрра-Мадре фермери, яких називають gomeros , смольники, – через особливості збирання клейкого соку з макових коробочок. Робиться це просто: проводять збоку по опуклій коробочці бритвою і дають витекти клейкуватому молочку. На сонці воно перетворюється на смоляну речовину, яку gomeros зішкрібають. Це і є опій-сирець. Опійна смола далі вариться з вапном, щоб виділити з неї морфій, а його, своєю чергою, перетворюють на героїн за допомогою заздалегідь заготованих хімікатів – вуглекислого натрію, соляної кислоти – і вугілля. Вага готового до поставки продукту становить лише 5 % ваги вихідної сировини. Вертикальна інтеграція бізнесу – від виробництва до збуту – дозволяє картелю мати більший зиск.

– Героїн має вищу рентабельність, бо не треба нічого відстібати колумбійцям, – каже Кевін Мерілл, помічник спецагента підрозділу Управління боротьби з наркотиками в Денвері, штат Колорадо.

Спочатку мексиканські картелі не поривалися виходити на ринок героїну з двох причин. По-перше, через попит. У 1960-х і 1970-х роках американці підсіли на цей наркотик, коли рок-група Velvet Underground випустила про нього пісню, а Rolling Stones нерозважливо співали про те, як можна розслабитися «з голкою та ложкою». Однак захвату незабаром поменшало. Під час масових інформаційних кампаній підліткам розповідали про героїнову залежність і ризик передозування, а кілька відомих людей, які робили героїн привабливим, від нього ж і померли. Репутація героїну вже не надихала, а викликала страх. Станом на 1980-ті роки його вже вважали злом і розпустою міської голоти. У 1990-х і цього статусу не стало, бо прийшла мода на крек. Перспективний колись героїновий ринок занепав.

По-друге, у мексиканців завжди були проблеми з постачанням. Опіумний мак вирощувати легко, але збройні сили Мексики патрулюють гори Сьєрра-Мадре з землі і повітря та раз по раз знищують посіви gomeros . А колумбійські плантатори, які сіють на важкодоступних теренах, що майже не патрулюються, вирощують мак меншим коштом, ніж мексиканські конкуренти. Тож через нестійкий попит і труднощі з організацією постачання мексиканці не вважали за доцільне братися за героїн.

Однак незабаром сталися дві події, що все змінили. Аби зрозуміти, що перевернуло ринок героїну в США, знайомимося з Синтією Скудо. Молодява струнка темноволоса бабуся з охайною зачіскою під’їздить на спортивному «субару»; вона зі смаком вбрана в чорне, і в неї сумочка Louis Vuitton . Сім’ю Скудо, яка мешкає у фешенебельному передмісті Денвера, зачепила героїнова залежність. Може, й дивно, бо героїн має репутацію наркотика міської голоти, а не фешенебельного середнього класу передмість. Але ще дивніше, що залежність була не в сина Синтії або онука, а в неї самої. Ми зустрілися з нею в денверському Центрі лікування алко-й наркозалежності та реабілітації; у цій клініці вона поборола героїнову залежність, від якої потерпала дев’ять років. Сидячи за столиком у затишку клініки, Синтія зі здриганням згадує, як після шпиталізації за програмою детоксикації вона у перші шість днів блювала кожні п’ятнадцять хвилин. Через наркотики вона була худа як тріска, купувала штанці дитячого розміру. На час реабілітації вона важила кілограмів сорок.