Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Радикально змінився й попит на героїн. А що ж сталося з пропозицією? Відповідь слід шукати на південь від кордону – у рішенні, ухваленому 2006 року новим президентом Мексики Феліпе Кальдероном. Він тоді виграв вибори з мінімальною перевагою – лише 1 % голосів. Опозиційні партії не мали рації зчиняти галас з приводу махінацій; протести під час інавгурації були настільки активними, що президентові довелося ретируватися з конгресових приміщень через задні двері. Це принизливий початок президентства, і Кальдерону був потрібен сильний політичний хід: він зробив сміливу заяву, пообіцявши раз і назавжди покінчити з кровожерними наркокартелями в країні. У наступні роки, коли розшаліло насильство в мексиканських портах і прикордонних містах, Кальдерон мобілізував збройні сили, й тисячі солдатів почали патрулювати вулиці, де картелі тероризували громадян. Військові були на кожному кроці в таких містах, як Хуарес, але результати виявилися неоднозначними (див. розділ 2). Через таку стратегію збройні сили не виконували своїх безпосередніх обов’язків і не патрулювали більше Сьєрра-Мадре. Раптом опіумні плантації стали бездоглядними. Часу gomeros не марнували.

– Тут усе працює так, як у звичайному бізнесі. Є попит – буде й пропозиція з доставкою, – говорить Кевін Мерілл з Управління боротьби з наркотиками.

З 2006 року врожай маку збільшився, лани досягли 20 000 га (за даними ООН, на початку 2000-х вони становили лише 2 000 га). Нині Мексика посідає третє місце в світі за вирощуванням опійного маку, поступаючись лише Афганістану та М’янмі. Більша частина врожаю відправляється на північ. Кількість героїну, конфіскованого на кордоні США і Мексики, зросла у 8 разів – від 250 кг 2005 року до 2000 кг 2013-го. За даними Управління боротьби з наркотиками, мексиканські картелі забезпечують мало не весь попит на героїн на Заході й половину – на Сході (решта йде з Колумбії та Афганістану).

Героїновий бізнес зберіг вертикально інтегровану структуру: картелі продавали наркотик через мексиканських і гондураських дилерів. Членів дилерських комірок кожні 4—6 місяців відкликають до Мексики, що позбавляє Управління боротьби з наркотиками можливості інфільтрувати ці групи. Мерілл пояснює, що дилери працюють на вулицях із шостої ранку до п’ятої вечора, а тоді підраховують виторг і доповідають на базу в Мексиці, звідки здійснюється керівництво. Якщо відкривають десь крамарню, то зразки роздають безкоштовно. Хоча мексиканський героїн не такий чистий, як в інших виробників, він цілком улаштовує нових споживачів середнього класу. Деякі споживачі вважають, що «брунатний» мексиканський героїн легше нюхати або палити, ніж азійську «чорну смолу». Можливість куріння дозволила залучити й більш обережних клієнтів, яких відлякують голки та інші атрибути образу «наркоші».

– Чомусь мені здавалося, що якщо я його не штрикатиму, то не стану героїнозалежною, – сором’язливо зізнається Синтія. Вона часто купувала свій наркотик у вигляді кульок, які дилер тримав у роті готовими для ковтання на розі Шостої вулиці і бульвару Шеридана в Денвері. – Як минаю те перехрестя, мене й досі дрож спокуси проймає, – каже вона. – Після реабілітації я їхала додому, й мені руки на кермі затремтіли.

Вона протистояла спокусі й не завернула на ріг. Але багато хто не втримується. У 2013 році героїн споживало приблизно 680 000 американців – удвічі більше, ніж шість років тому. Для картелів це стало напрочуд вдалою диверсифікацією. Наркотик, який нібито помер, отямився і несподівано заполонив новий прибутковий ринок. Кокаїн виходить із моди, легальний бізнес перебрав собі канабіс, і картелі всіма силами візьмуться за план Б.

Розділ 10. Завершення колообігу

Чим легалізація загрожує наркобаронам

На дверях величезного сірого складу на околиці Денвера не було ніяких написів. Я подивився ще раз на мапу в телефоні – начебто те місце: непозначена ділянка серед безладного бізнес-парку в занедбаному передмісті. Ніде ані душі, хоч я відчував, що хтось дивиться через камери відеоспостереження, скеровані на вхід, як я йду по пандусу до дверей. Я натиснув кнопку домофону без написів, і незабаром мені відчинив бадьорий молодик із копицею світлого волосся і широкою усмішкою, в бермудах і в’єтнамках. На рецепції, де також велося відеоспостереження, він зробив копію з мого водійського посвідчення. За наступними дверима на нас війнуло тепле повітря і почулось жебоніння потужних ламп і кондиціонерів. Але найбільше вражав насичений запах марихуани.