Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Ну а як справа стоїть насправді? Не дуже просто підрахувати, скільки насправді нарковиробництва пішло в офшори. Одним із надійних показників кримінальної активності є рівень насильства, який помітно зростає з появою в регіоні картелів. Судячи з кількості вбивств, злочинність процвітає саме в тих країнах, де бандам найлегше вести бізнес. У Коста-Риці, Панамі й Нікарагуа рівень убивств не такий уже й високий за регіональними мірками, що свідчить про обмежену присутність картелів. А от разючо вище насильство спостерігається в Сальвадорі, Ґватемалі й Гондурасі 62.

• • •

Тримати під контролем офшорну діяльність картелів важко, і недоречно було б маніпулювати даними СЕФ. Але є одна поважна справа. Такі індекси, як звіт Світового банку «Бізнес сьогодні», справили величезний вплив на нинішнє управління країнами, запропонувавши просту, дешеву й реалістичну дорожню мапу, яка допомогла країнам, що нею користуються. Чому б не розробити щось схоже в царині безпеки?

Кілька організацій уже напрацьовують подібні дослідження: Transparency International , наприклад, публікує річник «Індекс прозорості», який спонукає владу покласти край хабарництву. Але він спирається на опитування підприємців, і незрозуміло, що саме країнам слід робити, щоб покращити загальний стан. «Бізнес сьогодні», навпаки, наводить конкретні цифри (наприклад, скільки треба заповнити бланків, щоб провести електрику) і дає прості, реалістичні поради.

Можна видавати щось подібне до «Бізнес сьогодні», але присвячене проблемам безпеки. Такий індекс міг би подавати дані про кількість поліцейських на душу населення, відношення зарплат службовців до середнього рівня оплати праці в країні, а також відомості про те, чи ухвалено закони про екстрадицію і прослуховування телефонів, наскільки суворі закони про зброю. Деякі привабливі для злочинців фактори в Центральній Америці вдасться подолати лише з часом, як-от великий ринок дешевої праці. Але інші труднощі долаються відносно легко. Після тривалої заборони Гондурас нещодавно почав дозволяти екстрадицію своїх громадян, яким тепер серйозно загрожує вся міць американської судової системи і в’язниць, а не просто слабенькі місцеві прокурори. У Ґватемалі зробили скромний крок на шляху боротьби з корупцією: почали використовувати поліграф під час найму поліцейських. Назріло чимало нагальних проблем: наприклад, майже в усьому регіоні надто лагідні закони про зброю. Збирання, нагромадження і публікація таких даних спонукає країни покращити урядування і дає перелік необхідних кроків.

Тим часом визиск таких регіонів, як Центральна Америка, міжнародними наркобандами підштовхує регіональних виборців до пошуку нових шляхів розв’язання проблеми наркотиків. Через рік після зустрічі з Альваро Коломом я познайомився з його наступником на посаді президента Ґватемали Отто Пересом Моліною, зовсім іншою особистістю. На відміну від хитрувань і бурмотінь Коломи, Перес Моліна, колишній директор військової розвідки, крокує впевнено й висловлюється голосно і чітко. Під час передвиборчої кампанії він пронизуватим поглядом дивився на країну з жовтогарячих постерів. Він обіцяв ударити по злочинності mano dura – «залізним кулаком», що, як я переконався, нагадує його рукостискання. Уперше я побачив його в дії на Всесвітньому економічному форумі в Мексиці, незабаром після інавгурації. Публіка була вражена його виступом.

На підставі кампанії mano dura багато хто вважав, що Перес Моліна жорстко візьметься за наркоторгівлю. Усіх вразило, що після інавгурації президент Перес Моліна вчинив навспак, оголосивши, що він за легалізацію всіх наркотиків. Він був військовим, який багато років присвятив викоріненню наркотрафіку, і його заклики до припинення вогню важили чимало.

– Двадцять років тому я був директором військової розвідки Ґватемали… У нас були великі успіхи. Ми перехопили багато кокаїну. Знищили плантації марихуани. Ми захопили багатьох тодішніх босів наркотрафіку. Через двадцять років я стаю президентом і виявляю, що наркоіндустрія лише розрослася, – сказав він СЕФ.

Згодом він говорив мені, що політики на Заході мають визнати: нинішні силові методи боротьби з наркотиками б’ють не лише по наркоманах.

– Сьогодні в Центральній Америці гине набагато більше людей через наркотрафік і породжене ним насильство, ніж у США наркоманів, – каже він.