Ось тут на сцену виходять ОЗУ. Місцевим гангстерам потрібний упізнаваний бренд, щоб перейняти жахом своїх жертв і змусити їх платити. Водночас амбітним наркокартелям на ринку потрібно задешево і швидко розширювати свої імперії. Яке їхало, таке й здибало: місцеві бандити звикають використовувати ім’я картелю, а той здобуває додаткову робочу силу. Виявилося, що угода про франшизу – найпростіший спосіб злигатися дрібним гангстерам і ОЗУ.
• • •
Перші «роялті» за франшизу сплачували монархам. Франшизи (від фр. franche , що означає «вільний» або «пільговий») надавалися середньовічними королями, які дозволяли особі надавати певні послуги: торувати дорогу, створити ринок, збирати податки – за певний внесок. У сучасному вигляді франчайзинг став набувати популярності в бізнесі ХІХ століття, коли компанія з виробництва швацьких машин «Зінґер» уповноважила торговельних агентів до продажу своїх виробів у певних районах США за відсоток їхнього зиску. Ідея набула популярності в 1950-ті роки, коли великі американські мережі, як-от McDonald’s і Burger King , почали швидко розростатися за допомогою франчайзингу, скориставшись економічним бумом після Другої світової війни. Сьогодні у США близько півмільйона підприємств працює на умовах франшизи. Автодилери, автозаправки, ритейлери і, звичайно, ресторани є найбільшим сектором франчайзингової галузі 66.
До цього переліку ми тепер можемо додати ОЗУ. Зазвичай кримінальний бізнес до франшизи не вдавався. У наркокартелів завжди вибудовувалася сувора вертикаль управління, що на її вершині перебував усевладний гордий бос і керував покірною пірамідою поплічників. Однак віднедавна мексиканські картелі розпочали радикальну децентралізацію. Як мережі бургерних після Другої світової війни, за останні два десятиріччя наркоторгівці повели активну експансію. У 1990-х роках мексиканці були лише на побігеньках у колумбійських картелів і тільки перевозили наркотики своєю територією до США. Але відколи злочинців у Колумбії придушили в 1990-х і загинуло багато капо, серед яких і Пабло Ескобар, мексиканцям вдалося відкраяти собі чималий шмат ланцюга поставок. Відтоді вони не накази колумбійців виконують, а контролюють усю діяльність від виробництва до збуту.
Найшвидше розвивалися «Лос-Сетас». Ще 2010 року їх сприймали не як самостійну організацію, а радше як парамілітарну групу, що приборкувала тих, на кого вказував картель «Затока». Проте 2010 року спілка розвалилася, і «Сетас» почали рости запаморочливими темпами, підпорядкувавши собі схід Мексики, карибське узбережжя Центральної Америки і, як наразі повідомляють, налагодивши контакти з італійською мафією «Ндранґета». Нині вони перетворились на McDonald’s організованої злочинності з власними філіями в кожному місті деяких регіонів.
Для фінансування своєї інтенсивної експансії «Сетас» вдалися до подоби франшизи. Нещодавно регіональний підрозділ Управління ООН з наркотиків і злочинності дослідив 67, що «Сетас» вирішили не виряджати своїх представників на нові ринки для створення з нуля аванпостів криміналу, а адаптувати місцевих гангстерів до свого клубу на засадах франшизи. Вивідачі картелю вирушали до нових теренів і визначали найперспективніших місцевих злочинців, яким «материнський осередок пропонував франшизу на використання кримінальної марки “Лос-Сетас”», як написано у звіті ООН. За одним із пунктів «пакету афіліювання» провід «Лос-Сетас» забезпечує отримувачам франшизи військове навчання і, у деяких випадках, зброю. У відповідь отримувачі франшизи зобов’язуються ділитися частиною зиску й укладають «пакт про солідарність», за яким мають боронити інтереси «Лос-Сетас» у разі війни з іншим картелем.
Вигоди, які отримують обидві сторони, ідентичні вигодам франчайзера і франчайзі у звичайному бізнесі. Франчайзеру це дає швидке зростання за рахунок самофінансування. McDonald’s вимагає, щоб франчайзі викуповували свої ресторани і мали у своєму розпорядженні не менш ніж 750 000 доларів ще до оформлення франшизи. Це дозволяє бізнесу швидко прирощувати прибуток без необхідності обростати новими активами (85 % з-понад 35 тисяч ресторанів McDonald’s у світі належать франчайзі, а не самій компанії). Для «Лос-Сетас» це має ще більшу вагу. У картелю бізнес нелегальний, а тому доступ до кредитів украй обмежений, тому вельми привабливим є зростання коштом самофінансування.
До того ж франчайзер отримує вигоду від підприємницької активності франчайзі. Франчайзі в «Лос-Сетас» – це не просто наймит, кулачок у великій машині, а відповідальний за витискання якнайбільшої кількості грошей з відведеної ділянки. До відповідальності долучається те, що Пітер Друкер, чи не найвпливовіший гуру менеджменту, називав «менеджерським ставленням», яке, він доводив, важливіше за кваліфікацію або зарплату: людина «трактує свою посаду, роботу, виріб з погляду менеджера, тобто група і виріб для нього – єдине ціле» 68. До того ж франчайзі долучає знання місцевих особливостей. Ця інформація однаково цінна і для кримінальних ігор, і для бургерного бізнесу, а може, для першого ще й цінніша, бо корумповані зв’язки з органами правопорядку, що є критичною умовою для успіху, простіше налагоджуються з місцевими операторами. Відповідно, франчайзі можуть скористатися досвідом материнської організації. Частиною оборудки є передача франчайзером «рецепту» успіху – чи то картоплі фрі, чи то вибухівки для автівок.
Читать дальше