Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Чи мають перевагу картелі, пов’язані з людьми тієї ж раси або культурного походження? Ця ідея непопулярна в легальному бізнесі, бо більшість фірм віддають перевагу різноманітності. У багатьох дослідженнях показано, що різноманітна робоча сила більш креативна й адаптивна; у кожному разі, наймання за расовою ознакою незаконне в більшості країн. Мало хто пробував довести, що монокультурний колектив продуктивніший 32. Тому дивно, що так багато злочинних угруповань організуються на цій основі. Кортить припустити, що це просто тому, що злочинці – погані люди, для яких расизм – бридка риса – природний. Але ж це нібито суперечить більшості з того, що ми досі бачили у злочинних угрупованнях, які так часто йдуть услід звичайним фірмам, роблячи те, що краще для бізнесу.

Автори голландського дослідження вирішили трохи заглибитися в це питання. Вони розподілили результати за етнічною ознакою і виявили, що суперечки, які виникають між сторонами, що належать до однієї етнічної групи, з набагато меншою ймовірністю вирішуються із застосуванням насильства, ніж між групами з різною етнічністю. У випадках провалених угод, укладених між людьми однієї раси, 29 % зрештою дійшло до насильства або погроз. А при суперечках між людьми різної етнічності в 53 % випадків сталися сутички.

Можливо, відсутність насильства зумовлена не стільки культурною гармонією, скільки можливістю залякування. Візьмімо колумбійську мережу перемитників, яку нещодавно виявили в Нідерландах. Замість того щоб імпортувати кокаїн, банда займалася непростою проблемою відправлення грубих сум незаконно одержаної готівки назад до Колумбії, не викликаючи підозр у влади. Вона платила перевізникам-аматорам по 3 000 євро кожному за перевезення валіз із 150 000 євро готівкою назад до Боготи. (Контрабанда готівки з Європи значно полегшується завдяки існуванню купюри в 500 євро; банкнота з таким високим номіналом спростила життя злочинцям, які можуть ховати по 20 000 євро в одній пачці сигарет. У деяких європейських країнах їх називають «бен Ладенами»: усі знають, що вони існують, але ніхто, крім злочинців, їх не бачить.) Протягом двох років банда відправила назад щонайменше 42 млн євро, використовуючи колумбійців, яким до гонорару додавали оплачену відпустку.

Цей бізнес наймав лише колумбійців. Жінка, яка очолювала банду, завжди вживала запобіжних заходів і записувала імена й адреси членів сім’ї кур’єрів, щоб, якщо перевізник тікав, помститися його близьким у Колумбії. Звичайно, погрожувати можна будь-чиїй сім’ї – і колумбійській, і інший. Але вдаватися до насильства набагато легше в країні з відносно гіршою поліцією, ніж у Західній Європі. І ще важче обвинувачувати провід банди, що базується по той бік Атлантики. Голландська справа аж ніяк не була унікальною: британська поліція також виявляла випадки викрадення людей у Колумбії, яких звільняли лише після повернення боргу у Великій Британії.

Щось схоже коїться і в наркобізнесі США. Більшу частину американського героїну постачають мексиканські банди (див. розділ 9). За словами посадовців з Управління боротьби з наркотиками, більшою частиною ритейлу займаються мексиканські громадяни, яких за грубі гроші виряджають їхні боси в Мексиці займатися продажем наркотиків на розі вулиць у США. Картелю набагато дорожче відрядити цільовий мексиканський гурт, ніж просто найняти людей на місці, але такий захід має дві мети. По-перше, управління ланкою поширення наркотиків в іншій країні, яка оперує невеликими невідстежуваними коштами, і надання їй великої кількості дорогих наркотиків дуже знаджує чкурнути з усім виторгом. Як і у випадку колумбійських перевізників готівки, мексиканські перемитники придумали запобіжники у вигляді потенційної помсти членам сім’ї, які перебувають у Мексиці. По-друге, використання мексиканців, яких керівництво картелю знає й може тасувати кожні кілька місяців, ускладнює інфільтрацію ланки, на відміну від ситуації з місцевими наймитами.

Тому, на відміну від законного бізнесу, раса і національність відіграють свою роль при найманні, хоча причина пов’язана радше з більшим потенціалом для шантажу, ніж просто з бажанням працювати з людьми своєї національності. Однак є дивний виняток у найманні на основі раси. Як і багато інших картелів, нігерійські перемитники героїну наймають в основному своїх же нігерійців. Але коли йдеться про перемитників героїну з Європи до США, вони роблять виняток. Вони виявили, що білих жінок набагато рідше зупиняють в аеропорту 33.