Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Епос про Гільгамеша, таблиця друга, ІІ-25, 105.

Там само, таблиця друга, ІІ-30, 105.

Там само, таблиця перша ІІ-180, 102.

В кн.: Sokol, Mesto a jeho hradby, 288.

В кн.: Sokol, Mesto a jeho hradby, 289.

Сьогодні ми зазвичай вважаємо недоторкану дику природу ідеалом краси й чистоти, проте люди західного типу не змогли б довго прожити в незайманих частинах природи. Це не світ людей.

«У пролозі поет називає стіну витвором самого Гільгамеша, проте разом з цим нагадує, що фундамент стіни заклали сім мудреців, сім первозданних створінь, які принесли людям цивілізацію. Така точка зору відсилає нас до старої традиції, згідно з якою Урук (абсолютно справедливо) вважався колискою найдавнішої цивілізації». George. The Babylonian Gilgamesh Epic: Introduction, Critical Edition and Cuneiform Texts, 91.

На цьому прикладі маємо змогу усвідомити, який великий шлях змін пройшло людство за кілька останніх поколінь. Ще для наших дідусів і бабусь чи прадідусів і прабабусь ціла низка «природних» умінь була цілком звичною справою, тож теоретично вони могли самі себе повністю всім забезпечити. Сьогодні ж для більшості людей дика вже сама тільки думка, що вони могли б чи хотіли б зарубати курку, свиню чи корову, хоча їхнє м’ясо вони залюбки щодня споживають.

Концепт «виконання однієї роботи» аж до екстремальної форми розвинувся на фабричному виробництві, де майже все роботизовано. За збігом обставин, на одній такій фабриці (мануфактурне виробництво шпильок) усю чарівність розподілу роботи усвідомив і Адам Сміт, якого вважають основоположником ідеї економічної спеціалізації. Якби кожній сім’ї довелося виготовляти для себе шпильку вдома, найімовірніше, їй би це навіть не вдалося, але в будь-якому разі родина б згаяла за цим заняттям не одну годину, а завдяки спеціалізованому фабричному виробництву кожен запросто може купити собі шпильку, та ще й за геть мізерну ціну.

З кн.: Sokol. Mesto a jeho hradby, 289.

Там само, 290.

Таким чином посилюється суспільна важливість ще одного об’єкта зацікавлень економістів — ринку. Саме він стає засобом комунікації для індивіда, який залежить від великої кількості інших членів суспільства, з якими, з огляду на їхню кількість, він би вже не зміг поокремо вести комунікацію та торгувати.

Епос про Гільгамеша, таблиця перша, ІІ, 100.

З кн.: Stigler. Frank Hyneman Knight, 58.

З кн.: Heffernanova. Gilgames, 4.

З кн.: Mumford. The City in History, 44.

Епос про Гільгамеша, таблиця одинадцята, І-10, 143.

Єдиний раз, коли Гільгамешові вдалося «приборкати» Енкіду, — це був трюк з блудницею. Силою Енкіду він би ніколи не взяв.

Те саме, як зауважив чеський філософ і біолог Зденєк Нойбауер, притаманно й науці: «Природність науки, як і всяка інша природність, любить приховуватися, так вона видається герметичною. (Зрештою, «герметичний» означає також утаєний, прихований...)». Див.: Neubauer, O cem je veda, 59 (розділ «Veda jako religio novoveku»). Далі Нойбауер пише: «І наука, з огляду на свою духовність, звичайно ж соромиться свого «секретного тіла». Там само, 58.

«А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався. І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?», Книга Буття (пер. І. Огієнка), 3, 10-11.

Ісая, 11, 6-8. Якщо не зазначено іншого, подано переклад Біблії І. Огієнка.

Лестощі й обман взагалі відіграють дуже важливу роль в стародавніх міфах — т. зв. trickster (хитрун, ловкач) — один із основних архетипів героя. Саме на цьому трактуванні наголошував у 1956 р. американський антрополог польського походження Пауль Радін у книзі The Trickster, у якій він описує чотири основні архетипи героя. Ми лиш додамо, що трюк — це символ первісної емансипації людства й початок боротьби проти чогось сильнішого, ніж сама людина, наприклад, проти богів чи проти природи. Це первісний бунт супроти закономірностей і даностей, первісна відмова від пасивності й початок боротьби зі сильнішим (абстрактним) принципом. І Гільгамешу довелося використовувати супроти неприборканого Енкіду лестощі. Прабатько Авраам бреше, видає свою дружину за сестру, і, намагаючись уникнути неприємностей, заходить так далеко, що продає її у гарем фараона. Яків теж більшу частину свого життя — шахрай, це навіть закладено в його імені: з івриту Яків — це «той, хто тримає за п’ятку», що відповідає чесько-українському прислів’ю «водити когось за носа» чи англійському «pulling the leg». Варто зауважити, що в первісних культурах підступність не мала такого пейоративного забарвлення, як зараз. Підступ був лише одним із методів боротьби, зокрема проти сильнішого ворога. Зрештою, і Одіссей відомий з означенням хитромудрий Одіссей. І до сьогодні на трікстерів натрапляємо в казках як на позитивних героїв. Іван-дурник вирішує завдання, які непідвладні принцам і богатирям, і завдяки цьому отримує руку принцеси й півцарства на додачу. Схожих персонажів знайдемо в багатьох сучасних фільмах та оповідях. Таке враження, що ці історії неправдоподібних героїв намагаються нагадати нам, що природа, порядок і система, або ж наше сприйняття світу не завжди діють раціонально.