Amy Blankenship - Місячний Танець (Пов'Язані Кров'Ю. Книга І)

Заклинання завжди працювало проти бездушних вампірів, так як лише той, у кого є душа, може покликати на допомогу споріднену душу. Кейн багато разів користувався ним, щоб позбавити світ від демонів-вбивць, братів і сестер, які не знають нічого, крім бажання крові.

Кейн гірко посміхнувся, подумавши, що він приречений, тому що у нього немає спорідненої душі. Ця думка ніколи його не покидала. У всякому разі, він ще не зустрічав настільки загадкову жінку. Та й якщо 6и вона у нього була, то яка ймовірність, що вона наткнеться на його могилу, та ще при цьому стікаючи кров'ю? Малачі тоді збожеволів від горя. Він так сильно любив свою дружину, що хотів, щоб і Кейн пізнав глибину такої любові і почав по ній тужити.

І він сумував. Скільки сліз він пролив, благаючи будь-якого бога, який тільки міг його почути, привести до нього його споріднену душу, щоб він зміг звільнитися. Якби він дійсно вбив дружину свого друга, то таке покарання було б справедливим. Але він не був винен у цьому злочині.

Одного разу вночі, коли надія вже давно покинула його, він почув Малачі. Його віддалений рев, разом з лютим криком якогось іншого звіра, пробився крізь шалений внутрішній монолог Кейна. А потім він, вражений, почув прямо над собою голос маленької дівчинки - вона благала їх не чіпати її цуценя. Її жалібний і переляканий голос зламав щось всередині Кейна, змусивши його рватися на свободу, щоб захистити її від цих нічних звірів.

«Малачі не зачепить твого цуценя, дівчинка,» - подумки прошепотів Кейн.

І це була правда. Малачі нікому не заподіював шкоди, якщо тільки з ним не повелися дуже несправедливо... він ніколи 6 не образив дитину. Знаючи, що його друг десь поруч, десь над ним, Кейн відчув, як маленька іскорка знову запалила в ньому вогонь життя. Він сказився, коли дівчинка закричала знову, а потім почув, як щось важко впало на землю. Кров... Він відчув, як крізь землю до нього просочується свіжо пролита кров.

Нічого кращого він не міг і бажати. Її запах проник в його свідомість і ледь не довів до цілковитого безумства - адже він чудово усвідомлював, що не в змозі до неї дотягнутися. Кейн сильно ослаб, провівши так багато часу без єдиного ковтка, відчуваючи смертельну спрагу, але не вмираючи. І раптом він відчув, як один з його пальців на руці ворухнувся.

Кейн сконцентрувався на цьому відчутті і, зібравши залишки своїх сил, спробував поворухнутися. Він відчував, як проходить день за днем, орієнтуючись на тепло, яке він відчував від землі над собою. Тепер його оточував запах крові, спонукаючи його продовжувати свої спроби і надаючи йому для цього все більше і більше сил. Нарешті Кейн зміг повільно поворухнути руками. Потім він почав повільно викопувати себе зі своєї власної могили.

Дні змінювали один одного, як раптом руки Кейна нарешті вирвалися на поверхню. Він буквально закричав від щастя, а з його очей полилися сльози радості. Вибираючись з мокрої землі, Кейн відкрив очі і подивився вгору. З його вуст пролунав майже божевільний сміх, коли він побачив над своєю головою чорне небо і яскраві зірки. Глянувши вниз, він помітив шматочок одягу, на якому виднілися засохлі крапельки крові. Кейн взяв цей клапоть, підніс до носа і вдихнув запах крові, яка звільнила його.

Міцно стиснувши в кулаці пам'ять про свою рятівницю, він потягнувся і повністю виліз із землі. Малачі і перевертень, який і був справжнім вбивцею дружини ягуара, лежали мертві за декілька метрів від могили Кейна.

Дивлячись повз них вглиб лісу, Кейн розумів, що дівчинки тут уже давно немає, але він ні на секунду не сумнівався в тому, що ця дитина і була його спорідненою душею. Хто ще міг зняти закляття, яке наклав на нього Малачі?

Для пошуку дівчинки у Кейна не було сил - він був ще дуже слабкий. Вампір поповз по тілу Малачі і потягнувся рукою до його обличчя, ніжно торкаючись до його щоки. Повернувши своє обличчя до Малачі, Кейн розгубився і на мить не зміг дихати. У вусі Малачі була сережка-кровавник. Його сережка!

У шаленому пориві Кейн скочив на ноги блискавичним, непомітним рухом. У затиснутому кулаці він тримав сережку. Потім Кейн подивився на Натаніеля, людину, яка його оббрехала і, зібравши навколо себе темну хмару немов плащ, розчинився в темряві.

Видихнувши, Кейн подивився на туман, що повільно плив по повітрю, маленьким смерчем він закрутився перед ним, а потім зник у далечінь з легким вітерцем. Всі ці десять років Кейн поневірявся з країни в країну, з континенту на континент, вивчаючи все, що він пропустив за час свого тридцятирічного ув'язнення.