Томас Тімайєр - Закон Хроноса

— Ось і найголовніша причина пристрелити вас,— прошипів Штангельмайєр і знову націлився.— Ви дурніші, ніж я гадав, коли розповіли нам усе це. Приготуйтеся постати перед творцем.

Гумбольдт знизав плечима.

— Що ж, чому бувати, того не минути. Чи можна дізнатися, котра година?

— Котра година? — здивувався Штангельмайєр. Кронштедт вийняв кишеньковий годинник і повідомив:

— За п’ять хвилин десята.

— Навіщо вам це? — очі Штангельмайєра перетворилися на щілинки.

— Сьогодні рівно об одинадцятій ранку кілька кур’єрів принесуть конверти за певними адресами. Поліцейські ділянки, видавництва, редакції газет. Повірте, такого скандалу в імперії ще не було. Відразу семеро найважливіших і найвисокопоставленіших членів уряду обвинувачуються в державній зраді й присуджуються до розстрілу. Вся ваша власність і нерухомість конфіскується на користь держави, а імена навіки зітруть із документів і підручників історії. Вашим родинам пощастить, якщо їм удасться зникнути за кордон від гніву правосуддя. Я єдиний, хто знає, де конверти з компрометуючим матеріалом і куди вони мають потрапити. Навіть якби ви зараз же кинулися шукати документи, однаково б не знайшли — занадто добре вони заховані.

Мовчання, що запанувало після цих слів, Оскарові здалося голоснішим за гуркіт грому. Неначе масонам прочитали смертний вирок.

— Ви брешете,— заявив Штрекер, який почервонів як помідор.— Це просто дешевий трюк.

— Не вірите? Дивіться самі. Дозволите? — його рука потягнулася до внутрішньої кишені пальто. Він вийняв маленький записничок і кинув його Штрекеру під ноги.— Ваш особистий щоденник, якщо я не помиляюся. У ньому дуже точно й акуратно зазначено всі адреси, весь переворот розписаний по пунктах. Починаючи з підготовки, убивства імператора й приходу до влади нового військового уряду. У мене такі фотографії й документи на всіх вас. Ваші будинки не такі безпечні, як ви вважаєте.

Штрекер уп’явся в записник немиготливим поглядом. Він пополотнів. Бурмотів якісь слова, але настільки тихо, що ніхто не чув. Штангельмайєра ж, здавалося, це переконало не до кінця. Він звів курок.

Гумбольдт утомлено посміхнувся.

— Облиште ваші дурощі, Штангельмайєре. Якби ви справді хотіли мене вбити, уже давно б це зробили.

— Опусти зброю, Георге,— ледь чутно вимовив Штрекер. Коли старий приятель не відреагував, він повторив голосніше: — Я сказав, опусти зброю.

— Він хоче нас шантажувати. Потрібно його позбутися.

Замість відповіді Штрекер вибив зброю в нього з рук. Пролунав постріл. На протилежній стіні залу посипалася штукатурка. Куля влучила прямо в центр всевидючого ока. Там, де раніше була зіниця, тепер зяяла діра. Штангельмайєр втупився в Штрекера божевільним поглядом. Цієї миті за спиною Оскара й Шарлотти пролунав стогін. Фалькенштейн опритомнював.

— Дуже до речі,— вдоволено зауважив Гумбольдт.— Ваш проводир прокинувся. Не хочете його привітати? — Не чекаючи відповіді, він попрямував до Оскара з Шарлоттою, схопив Фалькенштейна за комір і витяг на світло. Генерал був блідим і ледве тримався на ногах. Оскар із Шарлоттою влаштували його на стільці, де він і залишився сидіти, похилившись.

Кронштедт насупився.

— Хто… Хто ці двоє? І що ви зробили з генералом Фалькенштейном?

— Дозвольте представити,— відповів дослідник.— Шарлотта Ритмюллер, моя племінниця, і Оскар Вегенер, мій син. Вони брали участь у запобіганні замаху.

— Це той хлопець, через якого мій Карл потрапив до в’язниці? — просипів Штрекер.

— Ваш син-телепень сам у всьому винен,— різко сказав Гумбольдт.— Між іншим, він поранив мого сина в руку. Вони більш ніж квити.

— Шкода, що зовсім не скинув його з даху,— Штрекер нетямився від гніву.— Цікаво було б довідатися, чи вміє ваш нащадок літати.

— Мовчи, Натаніелю,— застеріг його Кронштедт.— Не треба підливати олії у вогонь. Що з Фалькенштейном? Чому він поводиться так дивно?

— Маленька ін’єкція, дія якої мине за кілька хвилин.— Гумбольдт поплескав Майстра по щоці.— Агов, пане Фалькенштейн, ви мене чуєте?

— Щ-щ-щ-о? — з рота голови потік тонкий струмок слини.

Гумбольдт задоволено кивнув.

— Бачите, він знову при тямі. Чудесна штука цей опіум. Ніякий інший наркотик не забезпечує такого солодкого сну. Щоправда, потім у нього скажено болітиме голова на світлі, але в півтемряві це минеться.

— Ви збиралися щось запропонувати,— сказав начальник поліції, який єдиним із усіх присутніх зберігав спокій.