Томас Тімайєр - Закон Хроноса

Підняв руку ще один член ложі й зняв маску. Огрядний чоловік із лисиною й бакенбардами. Його Оскар теж упізнав. Міністерський радник Натаніель Штрекер уважався одним із найвпливовіших людей імперії. Він був правою рукою канцлера, і краще було з ним не сперечатися. Крім того, він був батьком Карла Штрекера. Хлопця, з яким Оскар побився на даху і якого схопили жандарми.

— Подейкують, що вас вистежив дослідник Карл фон Гумбольдт.

— Я теж це чув,— підтвердив Карренбауер.— А ще кажуть, що твого сина спіймав син Гумбольдта. Чи не так це?

— Не сам син Гумбольдта, а жандарми, які забралися на дах. У Карла не було ані найменшого шансу. Якимось чином цьому Оскарові вдалося заманити їх нагору.

— Що з ним тепер?

— Мій син заарештований. Його обвинувачують у навмисному замаху на імператора.

— Це складно спростувати,— сказав Гумбольдт голосом Фалькенштейна.— Є десятки свідків. Крім того, у Карла було вилучено зброю. Як я вже казав, це чорний день для братства.

— Це все, що ти можеш сказати, високоповажний Майстре? — почервонів Штрекер.— Мій Карл у жандармів. Його допитує комісар Обендорфер, надзвичайно досвідчений криміналіст і один із небагатьох, чиє ім’я не значиться в наших платіжних відомостях.

Підвівся ще один чоловік і зняв маску. Обличчя його теж виявилося знайомим. Голова верховної ради Штангельмайєр, учитель і вихователь імператора, про якого в рукописі Гумбольдта було багато написано. Його тверда й рішуча манера розмови була досить характерною.

— Не хочу ображати тебе, брате Натаніель, але твій син — дурень. Я вважаю, що доручити йому таке завдання було великою помилкою. Після його арешту на наших шиях затяглася петля.

— Мій син — чудовий стрілець,— заперечив Штрекер.— Так, він, можливо, й не найрозумніший, але слухняний помічник і виконавець. Замість того, щоб обвинувачувати його, краще запитати себе, чи не були ми занадто необачними, плануючи цей замах.

— Твій син дурень, і ти це знаєш.

— Але…

— Будь ласка, будь ласка, брати мої…— підняв руки Гумбольдт.— Не забувайте, де ви. Ми всі дуже засмучені, але не повинні дозволити, щоб емоції взяли гору.

— Я тільки сказав, що вважаю Карла неправильною людиною для такого завдання,— не відступав Штангельмайєр.— Я говорив тоді й повторюю ще раз.

— Але це не означає, що він винен у тому, що план не здійснився,— захищав Штрекер сина.— Він чудово впорався б, якби не втрутився Гумбольдт. І, на довершення всього, цей Оскар ще й медаль за хоробрість отримав із рук самого імператора. Просто ніж у серце.

— І це знову повертає нас до запитання, звідки дослідник дізнався про наш план,— вступив Гумбольдт.— Можливо, серед нас перебуває Іуда?

— Є в нас і ще одна проблема,— підняв руку четвертий брат і зняв маску. Обличчя його Оскарові відоме не було, але Шарлотта, схоже, його знала.

— Це Фердинанд фон Кронштедт, начальник поліції,— прошепотіла вона.— Та ще тварюка.— Дівчина похитала головою: — Схоже, тут зібралися всі найближчі радники імператора. Я б сказала, що тут не один Іуда.

— При огляді місця події,— вів далі начальник поліції,— було знайдено пістолет, прототип маузера. Не хочу ні в чому тебе обвинувачувати, високоповажний Майстре, але як твоя зброя опинилася в жандармів?

— Загубив,— відповів Гумбольдт.— Випав у мене з рук, коли довелося тікати. Занадто пізно помітив я втрату. Кіннота вже перекрила площу.— Він знизав плечима.— Знаю, це промах, але він нічого не змінить у нашій ситуації.

— Промах? — зло розсміявся Кронштедт.— Це не промах, це катастрофа. Як ви можете сидіти й стверджувати, що це нічого не змінить? У зброї немає номера, але вона унікальна. Є документи виготовлення, накладні, показання свідків.

— Людині твого чину не складно було б зробити так, щоб пістолет зник без сліду, любий начальнику поліції.

— Не так це просто,— відповів Кронштедт.— Справою займається комісар Обендорфер, а він один із тих небагатьох, які мені не підкоряються. Він як свиня, навчена на трюфелі: якщо взяв слід, не зупиниться, поки не дістанеться до мети. Тим більше з таким пістолетом. Таке дилетантство буде всім нам коштувати голови, високоповажний Майстре.

Слова пролунали як образа.

У залі зависла перелякана тиша.

— Як ти розмовляєш із шановним Майстром? — накинувся на начальника поліції Натаніель Штрекер.

— Я маю право так говорити,— заперечив Кронштедт.— У нашому колі я маю свободу слова. Ми всі маємо свободу слова, не забули?