Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

Адмірал припускає, що у всьому цьому може бути і є частка істини. Але вже по одному тому, що канібали озброєні, вони повинні бути розумними людьми, і він думає, що коли індіанці, які потрапили до канібалам в полон, не повертаються назад на батьківщину, то там, не знаючи про їх долю, говорять, що полонені були з'їдені. Адже індіанці, коли вперше побачили християн і адмірала, думали про них те ж, що про канібалів.

Субота, 24 листопада.

Адмірал плив всю ніч і в третій годині дня підійшов до землі — низького острова, в тому самому місці, де він зупинявся минулого тижня, коли прямував до острова Банеке. Спершу він не наважувався підійти ближче до землі, тому що йому здалося, що море в проході між гірськими островами дуже неспокійне. Але врешті-решт він увійшов в Море Матері Божої, де було безліч островів, і вступив в бухту, що лежала біля входу в цей архіпелаг. Адмірал говорить, що якщо б він ознайомився з цієї бухтою раніше і оглянув б острови Моря владичиці нашої, то не було б для нього необхідності повертатися назад, хоча, як він вказує, повернення і принесе користь — всі ці острови він побачить ще раз.

Наблизившись до землі, адмірал на човні увійшов в бухту і виявив у неї ділянку, де глибина моря була від шести до двадцяти ліктів і чисте дно і піщане. Сюди він завів корабель, пройшовши на південний захід, а потім відхилившись до заходу і залишивши низький острів з півночі.

Цей острів та суміжні з ним замикали велику морську лагуну, в якій могли б поміститися всі кораблі Іспанії і стояти там, не закидаючи якорів, при будь-яких вітрах. Вхід в неї з південно-східної сторони, і кораблі треба заводити на південно-південний захід, а вихід на заході — дуже глибокий і широкий. Таким чином той, хто прийде з північної сторони від моря (а для цих берегів це звичайний шлях), може вступити в лагуну, дотримуючись проходу, що відокремлює один від іншого два згаданих острова.

Обидва острова лежать у підошви великого і довгого хребта, який тягнеться на схід-південний схід. Хребет ж цей найвищий і найдовший з усіх, що піднімаються на цьому березі, де гір безліч. Між ними та островами — ланцюг підводних каменів і мілин, подібна банки (banco), і вона майже досягає проходу, що веде в лагуну з південної сторони.

Між низьким островом і цієї банкою простягається друга, менша, ланцюг мілин. Прохід між ними глибокий і широкий. В бухту з південно-сходу, з її внутрішньої сторони, впадає велика і красива річка і така повноводна, як жодна з зустрічалися раніше. Вода в ній прісна на всьому протязі до самого моря. Біля входу в бухту є мілину, але у внутрішній частині бухта дуже глибока — до восьми — дев’яти ліктів. На берегах її багато пальм і лісів, як і в інших місцях.

Неділя, 25 листопада. Перед сходом сонця адмірал взяв човен і відправився до мису або виступу берега на південний схід від низького острівця, на відстані l,5 ліг від нього, бо йому здавалося, що поблизу цього мису повинна протікати яка-небудь гарна річка. Наблизившись до мису на відстань двох пострілів з арбалета, адмірал побачив на його південно-східної стороні великий струмок з дуже приємною водою. Він з великим шумом падав з гори. Підійшовши до струмка, адмірал помітив у ньому блискучі камені з цятками кольору золота. І він пригадав, що в річці Тахо, біля впадіння в море, є золото, і припустив, що воно, ймовірно, має бути і в цьому потоці. Адмірал наказав відібрати кілька таких каменів, щоб доставити їх королям.

Він перебував у струмка, коли корабельні хлопчики закричали, що бачать сосни. Поглянувши на гори, адмірал побачив такі величезні і такі чудові сосни, що не міг нарадуватися їх висотою і міццю. Були вони стрункі і прямі, як веретено, і він вирішив, що ці сосни можуть знадобитися для будування кораблів і що з них вийдуть щогли і палубні дошки для найбільших кораблів Іспанії.

Адмірал бачив тут дуби і падуби і знайшов річку, на якій можна було легко встановити пилу, що працює від водяного колеса. Ця земля і клімат її були найбільш здоровими з усіх, які зустрічалися раніше, завдяки висоті і красу її гір. На морському березі адмірал бачив багато каменів кольору заліза та інших, про яких супутники його говорили, що вони були з срібних копалень. Всі ці камені виносив на берег струмок.

Тут же адмірал взяв ліс для реї і бізань-щогли каравели «Нінья». Вступивши в гирло річки, він опинився в бухті, розташованої під самим мисом; у його південно-східної сторони вона була така велика і глибока, що в ній могли б вільно сховатися сто кораблів, не стаючи при цьому на якір. Над бухтою — прекрасніше її нічого ще не бачили людські очі — здіймалися найвищі гірські хребти, і по схилах їх струмували чудові ручаї. Густий ліс покривав гори і, крім сосен, були там дерева різноманітних порід.