Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

З настанням дня попрямували до берега і, пройшовши повз мис, який, як здалося вночі адміралу, був на відстані дві ліги від корабля, вступили в великий затоку, розташовану в п’яти лігах на південний захід від мису. Звідти не було і п’яти ліг до іншого мису, де між двох вже згаданих гір виднівся прохід, і адмірал не міг встановити, є цей прохід бухтою або чим-небудь іншим.

Так як адмірал бажав йти до острова Банеке, на якому, судячи за словами індіанців, було багато золота, а острів цей лежав на сході, і так як він не бачив жодного притулку, де можна було б урятуватися від люті вітру, який наростав з небувалою ще силою, то він вирішив відійти далі від берега і слідувати до сходу при вітрі, який дув з півночі. Корабель йшов зі швидкістю вісім mph, так з десятої ранку до заходу сонця пройдено було п’ятдесят шість миль, або чотирнадцять ліг на схід від мису Куба.

На думку адмірала, відстань між уже згаданою затокою і землею Бохио, що лежить під вітром, була вісімдесят миль, або двадцять ліг.

Берег, уздовж якого йшов адмірал, тягнувся в напрямку зі сходу на захід і на західно-північний захід.

Середа, 14 листопада.

Минулої ночі кораблі лавірували (anduvo al reparo y barloventeando), оскільки, за словами адмірала, не було сенсу плисти серед всіх цих островів вночі, попередньо не оглянувши їх. Індіанці, яких він віз із собою, говорили йому вчора, у вівторок, що від Морської річки до острова Банеке три дні дороги у човниках, які рухаються зі швидкістю сім ліг. Вітер стих, і оскільки не було можливості йти безпосередньо на схід, адмірал прийняв чверть на південний схід, але (в силу) вже зазначених причин, він повинен був затриматися в тому місці до ранку.

На сході сонця адмірал вирішив йти на пошуки зручної бухти-притулку, оскільки до цього часу північний вітер змінився північно-східним, і у випадку, якщо не вдалося б знайти підходящу бухту, довелося б повернутися назад у вже знайомі гавані острова Куби.

Пройшовши за ніч двадцять чотири милі за напрямом на схід, чверть на південний схід, адмірал побачив землю і попрямував до неї, взявши на південь; пропливши…(Пропуск в тексті. — Прим. перекл.) миль до берега, він виявив на цьому березі багато острівців, бухт і проходів. Але так як дув сильний вітер і море було неспокійне, він не наважився вступити в ці проходи і попрямував вздовж берега на північний захід, чверть на південний схід, весь час виглядаючи (необхідну)бухту. Бухт ж було багато, але всі вони не вселяли довіри.

Пройшовши таким чином шістдесят чотири милі, він відкрив дуже глибокий прохід шириною в чверть милі, в зручну бухту та річку.

Увійшовши в цей прохід, він вперше взяв на південно-південний захід, потім на південь і південний схід, і скрізь глибина та ширина проходу були значними.

Біля берегів адмірал бачив стільки островів, що не міг і визнати їх, і всі ці острови були досить великі і високі і на них росли найрізноманітніші дерева і безліч пальм.

Здивувався він при вигляді багаточисленних і гористих островів, і він запевняє королів, що ні на цих берегах, ні на тутешніх островах ніколи не бачив він ще таких гір, і йому здається, що у всьому світі немає більш високих гір, красивих і ясних, без туманів і снігів. Море біля підніжжя гір щонайбільшої глибини.

Адмірал говорить, що, як він вважає, саме ці численні острови показані на картах світу в тому місці, де означена межа сходу, і він думає, що на них є величезні багатства і дорогоцінні камені і прянощі і що тягнуться вони далеко на південь смугою, що розширюється в усі сторони. Він дав ім'я (цим водним просторам)— «Море Матері Божої» (la mar de Nuestra Senora), а бухту біля проходу, ведучого до цих островів, назвав бухтою Наслідного принца (puerto del Principe). Він не ввійшов в цю бухту і лише оглянув її з боку моря; він ознайомився з нею докладно при наступному відвідуванні, у суботу, 24 листопада, як про те і буде сказано в належному місці.

Стільки всіляких похвал сипле адмірал достатку, красі і гірським висотам островів, біля берегів яких він відкрив цю бухту, і завершує їх опис, закликаючи королів не дивуватися подібним звеличенням, тому що він переконаний, що не сказав про них і сотої частки. Йому здається, що вершини гір одних островів, подібними граням діаманту, досягають неба, інші вінчаються величезними горами з вершинами плоскими, як стіл, і так глибоке море біля цих берегів, що до них вільно може підійти величезна каррака. Береги ж багаті стройовим лісом і без скель.

Четвер, 15 листопада.