Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

Адмірал вирішив повернутися на корабель і чекати повернення двох послів, відправлених вглиб країни, а після прибуття їх вийти на пошуки тих земель, якщо тільки посли не принесуть добрі і бажані новини.

Адмірал говорить далі: «Ці люди покірні і боязкі. Як я вже говорив, вони оголені, без зброї і без закону. Землі ці досить родючі. Тут у безлічі ростуть «mames» («Це ахе або батати». — Прим. Laс Касаса) — плоди, подібні моркви, що мають смак каштанів, є квасоля (faxones) і боби, але значно відрізняються від наших кастильських, зустрічається багато бавовни. Бавовну, однак, тут не сіють. Вона росте в дикому вигляді на пустирях і має високі стебла. Я думаю, що збирати бавовну можна тут протягом усього року, тому що на одному стеблі я бачив квіти, а також закриті і ті, що вже розкрилися, коробочки. Тут є така безліч різних плодів, що немає можливості описати їх. З усього цього можна отримати користь».

Понеділок, 5 листопада.

На світанку адмірал наказав витягнути на сушу свій корабель і інші каравели, але не все відразу, а так, щоб два корабля залишалися весь час на воді для охорони. Втім, адмірал відзначає, що тутешні жителі настільки мирні, що можна було б зовсім безбоязно завести на берег одночасно всі три кораблі.

В цей час до адмірала прийшов корабельний майстер «Ниньи» і зажадав нагороду за відкриття цинамону смоли (духмяної смоли — almaciga). Але зразок її з собою не приніс, стверджуючи, що кинув його по дорозі. Адмірал обіцяв йому нагороду і послав на берег Родріго Санчеса й маестре Дієго до цих дерев. Вони принесли його трохи, і адмірал зберіг зразок, щоб доставити його королям. Він підтвердив, що речовина, яка йому принесли, дійсно дорогоцінна смола, але зауважив при цьому, що збирати її треба в певний час року і що її тут стільки, що щорічно з цієї округи можна буде отримувати тисячу кинталів. Він знайшов також деревину, схожу, за його словами, на алое (linaloe).

Адмірал далі каже, що бухта Морської річки найкраща з усіх бухт на землі і повітря її найблагодатніше в світі, а люди самі мирні на землі. І так як в бухті цієї один з мисів вінчається високої скелею, то можна закласти тут фортецю; тоді, якщо ця земля стане багатою і набуде велике значення, купці будуть тут у безпеці від нападів будь-якого ворога, і він додає: «Господь наш, у чиїх руках всі перемоги, нехай створить (aderezca) усе, що йому на користь». Адмірал говорить, що один індіанець знаками дав йому зрозуміти, що благовонна смола допомагає при болях у животі.

Вівторок, 6 листопада.

Вчора вночі, говорить адмірал, з'явилися люди, надіслані оглянути землі в глибині країни; і вони розказали, що, пройшовши дванадцять ліг, зустріли селище в п’ятдесят будинків, в якому, за їх словами, має бути не менше тисячі жителів, тому що в кожному будинку жило багато індійців. Будинки ці споруджені на кшталт величезних наметів. Посланці повідомили, що їх зустріли в селищі досить урочисто, як то прийнято за місцевими звичаями. Всі, і чоловіки і жінки, приходили подивитися на них і помістили їх у кращих будинках. © http://kompas.co.ua

Індіанці з подивом обмацували їх, цілували їм руки і ноги, думаючи, що вони прийшли з неба, і даючи їм це таким способом зрозуміти. Вони нагодували посланих всім, що в них було.

Коли посли увійшли в село, найповажніші люди взяли їх за руки, провели в головний будинок і дали їм два крісла, на які вони всілися. Індіанці ж сіли навколо них на підлозі.

Індієць, який був відправлений з послами, розповів всім, як живуть християни і які вони гарні люди. Потім всі чоловіки вийшли і увійшли жінки. Вони сіли таким же чином навколо послів, тримаючи їх, цілуючи їм руки і ноги, щоб переконатися, що у гостей така ж плоть і такі ж кістки, як у них.

Індіанці просили послів залишитися в селищі хоч на п'ять днів. Місцевим жителям посли показали дані адміралом зразки перцю та інших прянощів, і індіанці пояснили знаками, що багато таких рослин є неподалік, на південний схід від селища, але що вони не знають, чи є що-небудь подібне тут, у цих місцях.

Не отримавши ніяких відомостей про місто, яке шукалось, посли рушили назад. Якби тільки вони побажали задовольнити прохання всіх, хто хотів їх супроводжувати, до них приєдналися б не менше п'ятисот чоловіків і жінок, тому що індіанці думали, ніби їх гості повертаються на небо.

З ними прийшли до кораблям один із старійшин (un principal) селища і його син і один з його людей.

Адмірал прийняв їх з пошаною, розмовляв з ними, дізнався про багато земель і островів цієї сторони і думав доставити їх до королів; і він каже, що невідомо чому, може бути — відчуваючи страх, але раптом серед темної ночі індіанці побажали відправитися на берег. І так як корабель був заведений на берег, адмірал, не бажаючи дратувати туземця, дозволив йому піти. Індіанець обіцяв на світанку повернутися, але свого слова не дотримав.