Вадим Гребенников - Радянська криптологія

19 липня 1939 року відповідно до Постанови Комітету Оборони СРСР 8-й відділ ГШ РСЧА був перейменований у Відділ шифрувальної служби і включений на правах самостійного структурного підрозділу до складу Оперативного управління ГШ РСЧА.

У 1939 році у зв'язку з реорганізацією 5-го (розвідувального) Управління НКО шифрувальне відділення стало 9-м відділом, а 7-й (дешифрувальний) відділ став 11-м відділом. Начальником 9-го відділу до жовтня 1939 року був Філатов, а з жовтня 1939 року став майор Леонтій Сергійович Пілєвін. Начальником 11-го відділу з жовтня 1939 року став Філатов.

Наказом НКО СРСР №0038 від 26 липня 1940 року 5-е (розвідувальне) Управління НКО увійшло до складу Генерального штабу (далі – ГШ) Червоної Армії (далі – ЧА) і почало називатися РУ ГШ ЧА. У його складі залишився 9-й (шифрувальний) відділ (начальник – майор Пілєвін), а 11-й (дешифрувальний) відділ став 10-м відділом (начальник – полковник Філатов). 18 серпня 1941 року на базі Відділу шифрувальної служби Оперативного управління ГШ ЧА було створено Управління шифрувальної служби ГШ ЧА загальною чисельністю 197 військовослужбовців і 50 службовців.

Указом Президії Верховної Ради (далі – ПВР) СРСР від 3 лютого 1941 року зі складу НКВС був виділений наркомат державної безпеки (далі – НКДБ). Шифрувально-дешифрувальна справа перейшла до 5-го відділу НКДБ, начальником якого став майор держбезпеки Копитцев. Для ведення шифролистування у складі НКВС наказом №00198 від 22 лютого 1941 року було організовано 6-е відділення, начальником якого став Солодянніков.

Після початку Вітчизняної війни Указом ПВР СРСР від 20 липня 1941 року НКВС і НКДБ були знов об'єднані в єдиний НКВС. Шифрувально-дешифрувальна справа перейшла до 5-го спецвідділу НКВС, начальником якого став майор держбезпеки Іван Григорович Шевельов, а його заступником – старший майор держбезпеки Копитцев. Спецвідділ станом на 20 травня 1942 року мав за штатом 683 одиниці та складався з 16 відділень, завдання яких були такими:

– 1—8 – дешифрувально-розвідувальна робота закордоном;

– 9 – складання, дослідження та друкування кодів для НКЗС, НКВТ, НКВС, НКО і НКВМФ;

– 10 – складання та друкування блокнотів для НКО, НКВМФ, НКВС, НКЗС, НКВТ;

– 11 – здійснення шифрозв'язку оперативно-чекістських управлінь і відділів НКВС; зашифрування та розшифрування телеграм, облік і постачання шифродокументів периферійним органам НКВС і їх інструктаж щодо шифрроботи;

– 12 – здійснення шифрозв'язку таборів НКВС, прикордонних, внутрішніх і оперативних військ НКВС, Прокуратури, Військової колегії Верховного суду СРСР;

– 13 – здійснення шифрозв'язку закордонної резидентури 1-го Управління НКВС;

– 14 – оперативно-чекістське обслуговування шифрорганів наркоматів і інших установ;

– 15 – перевірка та допуск осіб, що працюють з секретними, мобілізаційними та шифрувальними документами в установах і підприємствах; спецперевірка особового складу, що працюють на особливо режимних підприємствах.

16 лютого 1942 року наказом НКО №0033 РУ ГШ ЧА було реорганізоване в Головне РУ (далі – ГРУ), а 23 вересня наказом НКО №00222 з метою концентрації зусиль щодо «розкриття» шифролистування супротивника дешифрувальна служба ГРУ була передана до 5-го спецвідділу НКВС. 3 листопада наказом НКВС №002424 на базі 5-го спецвідділу, до якого увійшли 7-й відділ (дешифрувальний) 2-го Управління ГРУ та частини спецслужби внутрішніх військ НКВС (радіорозвідка) було утворено 5-е Управління НКВС. Його начальником став старший майор держбезпеки Шевельов, а його заступником – комісар держбезпеки Копитцев.

Ще у квітні-травні 1941 року в криптослужбу НКВС було мобілізовано близько 50 молодих учених з Московського державного університету (далі – МДУ) – математиків і фізиків, а також випускників Військової академії зв'язку. Вони не тільки змогли швидко знайти в ній своє місце, але й привнесли в криптоаналітичну роботу нові ідеї. Якщо «старі» фахівці уміли копітко, крок за кроком накопичувати інформацію про ключ шифру супротивника, то математики, аналізуючи логіку побудови лише частково відомого ключа, знаходили алгоритми його істотного поповнення. Інженери і фізики почали створювати та впроваджувати в аналіз шифрів допоміжну техніку. Ці два чинники сприяли здійсненню якісного стрибка в розкритті ключів вермахту, що часто мінялися.

У грудні 1942 року на базі Школи особливого призначення 5-го Управління НКВС і 3-го учбового відділення Вищої школи Генштабу була організована Спеціальна школа 5-го Управління НКВС у складі двох відділень з 10-місячним терміном навчання. Перше відділення цієї школи готувало кадри криптоаналітиків для дешифрування військового листування, а друге відділення – дипломатичного листування.