Начальником 7-го відділу з лютого 1936 року по лютий 1939 року був полковник Харкевич, а його заступником – майор Звонарьов, який досконало володів чотирма іноземними мовами, трьома європейськими і японською. Начальником відділення «Ш» з січня 1935 року по листопад 1937 року був полковий комісар Озолін, а з вересеня 1938 року по травень 1939 року – майор Микола Олександрович Філатов.
У 1935 році за виконання спеціального завдання командування Звонарьов був нагороджений іменним золотим годинником наркома оборони, а у 1936 році – орденом Червоного Прапора. Річ у тому, що фахівці ДРС спільно з фахівцями Спецвідділу розкрили у жовтні 1935 року японський дипломатичний код, про що доповіли начальнику Розвідувального управління РСЧА С.Г.Урицькому. Останній написав рапорт заступнику наркома Гамарнику, а він, враховуючи важливість події, розпорядився доповісти про це особисто наркому Ворошилову. Ось доповідь Урицького Ворошилову:
«15 жовтня п. р. японський уряд відхилив свій основний код і ввів замість нього новий. Виникла загроза не мати інформації про військові заходи Японії щодо лінії дешифрування японських шифротелеграм у потрібний момент. Помічник начальника… відділу РУ РСЧА т. Звонарьов Б. В. спільно з працівниками його підрозділу тт. Шунгським, Калініним, Мильниковим і працівниками Спецвідділу ГУДБ НКВС тт. Єрмолаєвим і Єрмаковою у мінімально короткий термін, у 6 днів, розкрили вказаний код і забезпечили безперебійне розшифрування японських шифротелеграм. Ці результати досягнуті завдяки систематичній підготовці т. Звонарьовим свого підрозділу до виконання завдань, що стоять перед ним. Безпосередньо при розкритті коду особливо важливу роль зіграли тт. Звонарьов і Шунгський. Клопочу про нагородження цінними подарунками… т. Звонарьова Б. В. і фахівців тт. Шунгського, Калініна і Мильникова…»
На цьому рапорті нарком оборони наклав резолюцію: «Нагородити т. Звонарьова золотим годинником, а решту тт. срібними (хорошими) годинниками. К.В. 27.ХІ.35 р.».
У 1935 році шифрувальники та дешифрувальники Спецвідділу переїхали в нову будівлю на вулиці імені Фелікса Дзержинського. Шифрувальний відділ був розділений на декілька відділень, які займалися забезпеченням секретного зв'язку з регіональними управліннями секретної поліції, з її прикордонними частинами і військовими формуваннями, з адміністраціями в'язниць і таборів, з нелегальною закордонною агентурою і з «легальними» резидентурами за кордоном.
За секретний зв'язок з «легальними» резидентурами відповідало 6-е відділення. Його начальник з прізвищем Козлов був знятий з посади під час репресій у 1937 році. А після того, як наступник Козлова був відправлений шифрувальником до США, начальником 6-го відділення стала людина, чиє ім'я придбало згодом скандальну популярність. Це був Володимир Петров, який у 1954 році разом з дружиною Євдокією отримав політичний притулок в Австралії.
Дешифрувальний відділ був розділений на відділення за географічним і мовним принципом – китайське, японське, англо-американське і так далі. Майбутня пані Євдокія Петрова (Дуся), яка протягом двох років вивчала японську мову в московській спецшколі, працювала в японському відділенні. її колегами по роботі були:
– Віра Плотнікова, дочка професора японської мови, яка протягом багатьох років була резидентом японської розвідки у Москві;
– Галина Підпалова, настільки закохана у все японське, що, прийшовши додому, вона незмінно одягалася в кімоно;
– Іван Калінін, який час від часу запрошувався як консультант;
– професор Шунгський – головний авторитет відділення з питань японської мови, який служив ще в царській армії.
У 1938 році була проведена чергова реорганізація НКВС. В результаті для ведення шифрованого листування у його структурі 9 червня був утворений 3-й спецвідділ, начальником якого став капітан держбезпеки Олександр Дмитрович Баламутов. 29 вересня Спецвідділ ГУДБ НКВС був перейменований у 7-й відділ начальником якого став той же Баламутов. У 1939 році до складу 7-го відділу ГУДБ НКВС було переведене дешифрувальне відділення Розвідувального відділу НКВМФ СРСР, яке було утворене у 1938 році. 9 квітня 1939 року начальником 7-го відділу був призначений капітан держбезпеки Олексій Іванович Копитцев. Станом на 1 січня 1940 року у складі 7-го відділу працювало 230 осіб.
У травні 1939 року був реорганізований і секретно-шифрувальний відділ НКЗС. Шифрувальний відділ був виділений з нього як самостійний відділ з безпосереднім підпорядкуванням заступнику наркома та перейменований у 10-й відділ НКЗС. Найменування посади «шифрувальник» було скасовано та були введені посадові назви «референт», прийняті в оперативних відділах НКЗС.
Читать дальше