Олег Сєнцов - Купіть книгу – вона смішна

– А що це за яскрава зірка? – Ельза вказала кудись Єлен за спину, всі, крім мене, озирнулись, і в Ельзи з’явилася, нарешті, можливість вивільнитися з-під занадто братської опіки Джеббса та встати.

– Це не зірка, це планета. Венера, – продовжував мудрувати Джим. – А ось там Марс, решта не видно неозброєним оком.

– А якщо в приціл подивитися? – запитала Ельза. Джеббс засміявся, чи то просто так, чи то зі злості за перервані пестощі – не зрозуміло, хоча всім було ясно, що дивитися в приціл гвинтівки на зірки пуття мало, якщо тільки він не оптичний.

– Тут прицілом не обійдешся, тут потрібен телескоп, – як завжди спокійно, ніби розмовляє з дітьми, відповів Джим. – Мій удома залишився, а то б я вам показав цю красу…

– Ну, я думаю, що ти і так зможеш показати нам усю свою красу, – Ельза почала наближатися до Джима найрозв’язнішою ходою зі свого нью-йоркського, та й не тільки, минулого, проводячи паралельно вендеттівські дії по відношенню до Джеббса та й просто позиціонуючи себе центральною фігурою вечора.

Джиммі ніяк не відреагував на її демарш і продовжував дивитися вгору. Прийшовши в порожнечу, Ельза розвернулась і потупала на своє місце миритись, а я тільки зараз зрозумів, що так багато слів поспіль у спілкуванні з малознайомими людьми я чув від Джима тільки в шостому класі. Тоді до нас у школу прийшов новий учитель і з необережності, а може, і з легкої руки своїх нових колег-інтриганів, які не попередили новенького, що у нас навчається такий хлопчик, як Джим Ґаррісон, ледве урок почався, як новенький відразу ж почав робити Джиму зауваження за те, що той не слухає вчителя, а читає на уроці якусь книгу. Хоча навіть не читає, а мабуть, просто розглядає картинки, тому що читати з такою швидкістю, з якою він гортає сторінки, неможливо. Джиммі ніяк не відреагував на його зауваження – він просто не міг собі припустити, що хтось може звертатися до нього під час уроку і тим більше вчитель. Коли ж молодий і до цього пам’ятного в його житті уроку і ще не до кінця досвідчений викладач підійшов до Джима і взяв його книгу, той підвів, нарешті, на вчителя свій погляд.

– Це підручник з термодинаміки для третіх курсів технічних коледжів? Ти можеш скільки завгодно його дивитись, але ти не знайдеш тут порнолистівок, якщо, звичайно, їх тут не сховав твій батько! – Самогубець засміявся істеричним сміхом своєму останньому жарту, обертаючись при цьому до класу в пошуках підтримки, але відповіддю йому була тільки мертва тиша і дзижчання мухи.

– Я його читав, – своїм звичайним спокійним голосом, яким він зазвичай розмовляє з ідіотами та хом’ячками, сказав Джим.

– На уроці?

– Так.

– І як же ти при цьому збирався слухати вчителя, отримувати знання, так би мовити? – Цього разу божевільний учитель уже не шукав підтримки в класі, а спробував просвердлити поглядом лоб Джима.

– Які знання? – Складалося враження, що Джим просто зводить його з розуму, але я-то насправді знав, що Джиммі в цю хвилину абсолютно щиро здивований.

– Нові!!! Нові, потрібні знання! За якими діти і приходять до школи! – Не буду вам нагадувати, дорогі моєму серцю вісімнадцять читачів, що в суперечці програє той, хто першим починає кричати.

– Я їх і отримую, – Джим відповідав так, як ніби кричали зовсім не на нього. – Ви мені заважаєте, – і лагідно простягнув руку за своєю книгою.

– Ну, це вже нахабство, – вчитель перестав кипіти і перейшов у стадію шипіння та сопіння. Клас тим часом потихеньку робив ставки. Ставили на те, що новачок вибіжить із класу ще до дзвінка, або на те, що він не зможе встати зі стільця до кінця уроку, на перемогу самого вчителя ставки не приймалися. – Зараз же до дошки і розповідай про те, про що я щойно говорив.

– А що за предмет? – запитав, підводячись зі свого місця Джим.

– Що? Що за предмет? Ти не знаєш? – опонент втрачав залишки терпіння та слини.

– Ні.

– Біологія у нас сьогодні! А не… Не… – Вчитель спробував швидко прочитати напис на обкладинці книги, але не зміг – очі були залиті кров’ю.

– А тема?

– Походження життя на Землі! – Ось тут наша вражина помилився, тому що він іще на початку уроку повісив на дошці плакат із якимись грибами, а я хай і не такий розумний, як Джиммі, але все ж таки в змозі відрізнити гриби від не грибів. А тим часом Джим вийшов до дошки.

– Існує багато теорій походження життя на Землі, й наука досі жодну з них не може визнати остаточно достовірною. Основною на цей момент є теорія еволюції Дарвіна, але у неї… – і Джим почав швидко та без запинки зачитувати цілу наукову доповідь, і невтаємничені цілком могли подумати, що він робить такі доповіді щодня, а не раз на рік в особливих випадках. Що він бере з собою в школу до десятка книг і прочитує їх уже до четвертого уроку. Потім він починає щось писати і креслити у своїх зошитах, що – боїться запитати навіть директор школи, він потрапив торік якось під каток Джиммі, маючи необережність запитати його про оборотні матриці в математиці.