Грегорі Робертс - Тінь гори

— Ну, тоді чому б не сказати те саме й тобі, іранцю? — просичав чоловік.

— Воістину, а чому б і ні? — відповів Абдулла.

Після цього настала мить цілковитої тиші. Чоловіки й далі носили мішки з зерном, глечики з водою, ящики з холодними напоями, лантухи зі спеціями та інші товари, заходячи на подвір’я і виходячи з нього. Люди й далі спостерігали з вікон. Діти й далі сміялися і грались у затінку.

Але в тому особистому просторі між велосипедними вбивцями і нами чотирма з наших пульсуючих сердець назовні виривалася тиша споглядання. Це була умисна непорушність, щоб не тягнутися по зброю, темрява перед спалахом сонячного світла та крові.

Велосипедні вбивці були за волосину від війни, але вони поважали і боялись Абдуллу. Я помітив, як усміхнені очі Ішміта звузилися до щілинок. Він рахував, скільки трупів лежатиме навколо його трону з мішків.

Абдулла, без сумніву, вб’є принаймні трьох людей Ішміта, а решта нас прикінчить принаймні ще стількох. І хоча на подвір’ї перебувало дванадцять велосипедних убивць і ще кілька в сусідніх кімнатах, сам Ішміт, швидше за все, залишиться живим, але втрати для його банди будуть занадто великі, щоб пережити відплату нашої банди.

Очі Ішміта розплющилися трохи ширше, його посмішка була забарвлена в червоне від жування бетелю [26] Бетель — трьохкомпонентна жуйка, до якої входять листя рослини бетель, горіх вічнозеленої пальми Areca Catachu, вапно. Діє як легкий наркотик. Також дезинфікує та тонізує. .

— Будь-який брат Абдулли,— сказав він, дивлячись мені в очі,— це і мій брат також. Ну ж бо. Сідай тут, біля мене. Разом вип’ємо бганґу [27] Бганг — психотропний засіб, який отримується з чоловічих і опилених жіночих рослин коноплі. .

Я поглянув на Абдуллу, який кивнув мені, не відводячи очей від велосипедних убивць. Я виліз на широкий трон з мішків і сів трохи нижче від Ішміта, на рівні з чоловіком, що мене зачепив.

— Раджо,— сказав Ішміт, звертаючись до чоловіка, який полірував ряди вже й так блискучих велосипедів.— Принеси кілька стільців!

Хлопчина кинувся діставати дерев’яні стільці для Абдулли, Фардіна і Гусейна. Інші принесли блідо-зелений бганґ у високих склянках, а також великий чилум.

Я пив зі своєї склянки молоко з марихуани великими ковтками, як і Ішміт. Голосно відригуючи, він мені підморгнув.

— Буйволяче молоко,— повідомив він.— Щойно витягнуте. Дарує невеликий поштовх. Якщо ти хочеш бути королем світу, приятелю, заведи собі дійного буйвола.

— До-обре.

Він запалив чилум, зробив дві затяжки і передав мені, дим виходив з його ніздрів, неначе струмок, що витікає з розколотого каменя.

Я теж затягнувся і віддав чилум лейтенанту банди, який сидів поруч. Ворожість, що палала ще мить тому, повністю зникла з його нині усміхнених очей. Він затягнувся, передав чилум далі, а потім поплескав мене по коліну.

— Яка в тебе улюблена актриса?

— Зараз чи раніше?

— Зараз.

— Каризма Капур.

— А раніше?

— Сміта Патиль. А в тебе?

— Реха,— зітхнув він.— Раніше, зараз і завжди. Вона королева всього. У тебе є з собою ніж?

— Звісно.

— Можеш його показати, будь ласка?

Я вийняв з піхов одного зі своїх ножів і передав йому. Він майстерно впорався з механізмом, а потім почав перекидати між пальцями довге і важке знаряддя, оздоблене рукояткою з латуні, неначе то була квітка на стеблині.

— Добрий ніж,— сказав він, складаючи його й повертаючи мені.— Хто його зробив?

— Вікрант з причалу Сассуна,— відповів я, ховаючи ножа.

— А, Вікрант. Майстерна робота. Хочеш подивитися на мого ножа?

— Чому б ні,— обізвався я, протягуючи руку щоб узяти запропоновану зброю.

Мій довгий розкладний ніж був призначений для вуличних бійок, а от зброя велосипедного вбивці була створена для того, щоб залишати глибокі, широкі рани, найчастіше у спині. Лезо стрімко звужувалося від широкої рукоятки й до кінчика. На самому лезі були борозни для відтоку крові. Зворотні зубці входили в тіло гладеньким боком, але розривали плоть дорогою назад, перешкоджаючи спонтанному закриттю рани.

Рукоять з латуні мала форму півкола, зроблена так, щоб уміщуватись у стисненому кулаці. Ніж був зручний для пробивання отворів, а не для різання чи штрикання.

— Знаєш,— сказав я, віддаючи йому назад зброю,— сподіваюся, що нам з тобою ніколи не доведеться битися.

Він широко посміхнувся, вкладаючи ножа в піхви.

— Чудовий план! — вирішив він.— Без проблем. Ти і я, ми ніколи не будемо битися. Домовилися?