Андрей Любка - Любка Андрій. Карбід

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрей Любка - Любка Андрій. Карбід» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Чернівці, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Книги - XXI, Жанр: Прочие приключения, Юмористическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Любка Андрій. Карбід: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Любка Андрій. Карбід»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Події пригодницького роману «Карбід» розгортаються впродовж паркого й тривожного літа 2015 року, коли у вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому за ними в'язниця плаче і за скільки в Україні можна придбати людську нирку — про все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книжці є сливовиця, рибалки, гробар, сімнадцять розділів, спокуслива й хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадія. Натомість у ній немає шенгенських віз, відповідей на всі запитання, кулінарних рецептів і порад, як розбагатіти. Для найширшого кола читачів.

Любка Андрій. Карбід — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Любка Андрій. Карбід», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Незабаром у підвалі запалилося світло, а за мить почувся голос Ікара: «Алло, рибко моя, я вже за десять хвилин буду вдома, не був я ні в якої курви, ну чесно тобі кажу, в нас були невеличкі непорозуміння на кордоні, але я вже все владнав, я вже у Ведмедеві, сам, чуєш, навколо ніяких голосів, ще кілька хвилин — і їду додому!». Тис і Марічка зіщулилися у своєму сховку, щосили намагаючись зменшитися, розтанути в повітрі, зникнути, тільки б їх не помітили. Навіть не дихали, чули лише стукіт власних сердець і голос Ікара, цього ще шкільного приятеля Тиса і друга сім'ї, який тепер став ворогом і можливим убивцею. Раптом заскрипів метал, а потім тунелем прокотився глухий звук, ніби на долівку впав мішок борошна, й одночасно з ним зникло світло з підвалу. Потім почулося монотонне торкотіння коліщаток, наче десь поруч крутився великий підшипник. Тис припав до вуха Марічки: «Не хвилюйся, рідна, ми в безпеці, це Ікар задраїв люк у тунель, а значить, він не здогадується, що ми всередині». Ще кілька хвилин із-за стіни долинало рипіння й скрегіт дерева, немов у підвалі хтось перетягував меблі. Потім усе затихло й запанувала мертва тиша. Почекавши для певності ще дві-три хвилини, Тис утомлено й ніжно обійняв свою дружину: «Він пішов. Ми врятовані!».

Давно між ними не було такої ніжності. Пробираючись ранішніми потемками на центральну площу, Тис із дружиною йшли разом, немов злившись воєдино. Вона міцно тримала його за руку, абсолютно довірившись чоловіку. Вперше за багато років відчувала, що Михайло любить її. Він прийшов за нею, бо не уявляє собі життя без Марічки, а тепер веде вперед, склавши план на їхнє майбутнє. Справжній чоловік. Про це думала жінка, а Тис у цей час злякано озирався навкруги, остерігаючись переслідування. Перебороти хвилювання йому допомагала рука дружини, їхні переплетені пальці. Вони втікали з Ведмедева, але робили це, як закохані.

Оговтавшись, Тис сказав: «Нам пора». Запалив ліхтарик на мобільному телефоні й знайшов на стіні поруч із люком вимикач, клацнув його, але в тунелі не стало світліше — виявилося, що в патрони не вкручені лампочки. Тис сплюнув і взяв рюкзаки. Марічка побачила, що знаходяться вони в бетонній трубі, на дні якої прокладені рейки. Труба була невисокою, тому людина могла нею йти лише зігнутою вдвічі. Найкраще було б пересуватися навкарачки, але заважали вагонетки. Чоловік дав дружині руку й потягнув за собою. Кожну з вагонеток, що нагадували мініатюрні вантажні вагони, було досить важко оминути, бо вширину вони займали собою майже всю трубу. Доводилося протискатися, особливо важко це було опасистій Марічці. Але ця мука тривала недовго, і вже за десять хвилин вони з чоловіком пролізли останню вагонетку, яка, мабуть, і слугувала локомотивом, оскільки в ній не було отвору для вантажів, а спереду вона була оснащена великими круглими фарами. Далі просуватися вперед стало легше: спочатку пара рухалася в зігнутому положенні, але на прямих ногах, однак уже метрів за двадцять така хода стала нестерпною, тому чоловік із дружиною присіли навпочіпки й продовжили рух так. Цей варіант теж був не найзручнішим, буквально за сто метрів занили ноги, тому втікачі зробили собі перерву. Після неї пішли навкарачки, як собаки, а рюкзаки повісили собі на груди вниз. Так нарешті їм вдалося набрати навіть певну швидкість пересування.

Марічка була вражена тунелем. Довга бетонна труба, оснащена рейками для вагонеток, а вгорі через кожні п'ятнадцять метрів — патрони для електролампочок. Шкода, що їх ще не встигли вкрутити, і пара мусила підсвічувати собі лише ліхтариком мобільного телефона. Але й попри це враження було неймовірне: така будова під землею, все настільки якісно зроблено, шви між блоками труби майже непомітні, у тунелі сухо, повітря свіже. І це все вигадав її чоловік! Колосально!

За півгодини вони нарешті пройшли всю довжину тунелю. Але там, у кінці труби, на них чекала прикра несподіванка: вихід був зачиненим. Згори в трубі було зроблено великий отвір, тільки він був закритий прямокутним чавунним люком, що скидався більше на покладені горизонтально двері. Вочевидь, саме через них мало відбуватися розвантаження товару. Але вони були наглухо зачиненими. До того ж і замок, і ручка знаходилися із зовнішнього боку. Марічці стало страшно. Їй здалося, що вони потрапили у чорну підземку пастку.

— Що будемо робити? — тремтячим голом запитала вона в чоловіка.

— Не хвилюйся, Марічко, все буде добре, — намагався той заспокоїти дружину, а сам гарячково вигадував можливість виходу.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Любка Андрій. Карбід»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Любка Андрій. Карбід» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Андрей Воронов-Оренбургский
Андрей Синельников - Евангелие от Андрея
Андрей Синельников
Андрей Михалков-Кончаловский - Андрей Рублев
Андрей Михалков-Кончаловский
Андрей Ваджра - Архив Андрея Ваджры
Андрей Ваджра
Дина Рубина - Любка
Дина Рубина
Андрей Воронов-Оренбургский - Андреевский флаг
Андрей Воронов-Оренбургский
Андрей Иванов - Про Кирюху и Андрюху
Андрей Иванов
Фламме - Любка
Фламме
Отзывы о книге «Любка Андрій. Карбід»

Обсуждение, отзывы о книге «Любка Андрій. Карбід» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x