Роберт Стівенсон - Викрадений

— Ви хочете сказати, що ви непричетні до вбивства! — вигукнув я, сідаючи.

— Насамперед скажу вам, містере Балфор з Шооза, як друг другові, що коли б я навіть і хотів убити когось, то не зробив би цього на своїй батьківщині, щоб не завдати клопоту моєму кланові. І ви не зустріли б мене без шпаги й рушниці, з самою лише вудкою за спиною.

— Що правда, то правда — погодився я.

— А тепер, — сказав Алан, витягаючи кинджал і кладучи на нього руку, — я присягаюся священною крицею, що не вчинив цього вбивства й не замишляв його.

— Слава Богу! — вигукнув я, простягаючи йому руку. Та він наче не помітив її.

— І надто вже багато в нас розмови про якогось Кембла, — вів далі Алан. — Кембли не такі вже й рідкісні, скільки мені відомо!

— У всякому разі, — зауважив я, — ви не можете дуже докоряти мені, Алане, бо повинні пам'ятати, що говорили мені на кораблі. Однак спокуса й дія — не те саме, і я ще раз дякую за це Богові. Нами всіма може оволодіти спокуса, але холоднокровно вбити людину, Алане… — В ту мить я більше нічого не міг сказати. — Ви знаєте, хто це зробив? — спитав я, трохи заспокоївшись. — Ви знайомі з тим чоловіком у чорному камзолі?

— Я не звернув уваги на колір камзола, — схитрував Алан, — мені чогось здається, що він був синій.

— Мені байдуже, синій він чи чорний. Знаєте ви цього чоловіка? — наполягав я.

— Кажучи по щирості, я не міг би заприсягтися в цьому, — відказав Алан. — Правда, він пройшов дуже близько від мене, але сталося так, що саме в цей час я зав'язував поворозки на своїх черевиках.

— Ви можете заприсягтися, що не знаєте його, Алане?! — вигукнув я, ладний гніватись і водночас сміятися з того, як він викручується.

— Наразі ні, — відповів він. — Але мене часто зраджує пам'ять.

— Однак я досить ясно бачив, що ви навмисно показались, аби відвернути увагу солдатів на себе й на мене.

— Дуже можливо, — погодився Алан. — Так зробив би кожен джентльмен. Адже ми обидва непричетні до цієї справи.

— Тим більше причин нам виправдовуватись, якщо нас помилково запідозрили в злочині! — вигукнув я. — У всякому разі, про невинних слід подумати раніше, ніж про винних.

— О ні, — заперечив Алан. — Невинні ще мають надію, що їх виправдають на суді, а для того, хто випустив кулю, найкраще місце, по-моєму, у вересі. Люди, не вплутані ні в які неприємності, не повинні забувати про тих, хто вплутався. Це й є справжнє християнство. А коли б усе обернулось навпаки і чоловік, якого я не зміг добре розгледіти, був на нашому, а ми на його місці (що легко могло статися), то ми теж, безперечно, були б дуже вдячні йому за те, що він відвернув на себе увагу солдатів.

Коли справа дійшла до цього, я втратив будь-яку надію переконати Алана. Мій товариш здавався таким наївним, так щиро вірив у свої слова і висловлював таку готовість пожертвувати собою заради того, що він вважав своїм обов'язком, що я вирішив мовчати. Мені згадалися слова містера Гендерленда про те, що ми самі могли б повчитися в диких верховинців. І я взяв до уваги цю свою першу науку. Алан мав дуже перекручені уявлення про моральність і все-таки ладен був накласти за них життям.

— Алане, — звернувся я до нього, — я не можу погодитися з тим, що це справжнє християнство, але й у вашому розумінні воно досить шляхетне. І я вдруге даю вам руку.

У відповідь він простяг мені обидві руки й сказав, що я, напевно, причарував його, бо він може прощати мені все. Потім Алан дуже поважно додав, що нам не можна баритися, а треба обом негайно ж тікати з цієї місцевості: йому через те, що він дезертир, а тепер весь Аппін буде обнишпорений, і кожному доведеться дати повний звіт про себе, мені ж тому, що мене, безперечно, вважають причетним до вбивства.

— Я не боюся суду своєї батьківщини, — заявив я, бажаючи дати йому маленьку науку.

— Наче це ваша батьківщина, — кинув Алан, — і вас будуть судити тут, у володіннях Стюартів.

— Але ж тут теж Шотландія!

— Ви мене дивуєте, юначе. Вбитий Кембл, отже, і справа розбиратиметься в Інверарі, головному осідку Кемблів; п'ятнадцять Кемблів сидітимуть у суді на лаві присяжних, а найголовніший Кембл — сам герцог — буде набундючено головувати. Правосуддя, Девіде? Запевняю вас, це буде таке ж правосуддя, як те, що Ґленур знайшов недавно на дорозі.

Признаюся, що Аланові слова мене трохи налякали і налякали б ще дужче, якби я знав, наскільки слушні були його передбачення; насправді він перебільшив лише одне: серед присяжних сиділо тільки одинадцять Кемблів. Але четверо інших присяжних теж залежали від герцога, тому це майже не впливало на перебіг справи. І все-таки я обурився, вважаючи, що Алан несправедливий до герцога Аргайлського, який (хоч і віг) був мудрим і чесним дворянином.