Жюль Верн - Діти капітана Гранта

— Поясніть свою думку, Паганелю, — мовив майор, — і не хвилюйтесь.

— Все це дуже просто, майоре. Як і ви, я допустився помилки, як і ви, я хибно тлумачив документ. І лише хвилину тому, коли я вимовив слово “Австралія”, блискавкою сяйнула мені в голові думка й вмить стало все ясно.

— Як? — вигукнув Гленарван. — Ви вважаєте, що Гаррі Грант…

— Я вважаю, — увірвав йому мову Паганель, — що слово Austral в документі не є повне слово, як ми гадали досі, а тільки корінь слова — “Australie”.

— Дивно! — зауважив майор.

— Не дивно, — знизав плечима Гленарван, — а неможливо.

— Неможливо? — вигукнув Паганель. — У Франції цього слова не вживають.

— Отже, ви запевняєте, спираючись на документ, що “Британія” затонула біля берегів Австралії? — спитав Гленарван голосом, в якому вчувався глибокий сумнів.

— Я переконаний у цьому! — палко відповів географ.

— Далебі, Паганелю, — мовив Гленарван, — така заява в устах секретаря Географічного товариства вельми мене Дивує.

— Чому ж це? — спитав Паганель, дошкульно дійнятий цими словами.

— А тому, що коли погодитись з вами, то одночасно слід визнати й те, що в Австралії є індіанці, а там їх досі ніхто й у вічі не бачив.

Цей довід анітрохи не збентежив Паганеля. Він, певне, чекав його, бо тільки посміхнувся.

— Дорогий Гленарване, — мовив він, — не поспішайте святкувати перемогу; зараз я, як то кажуть, “розіб’ю вас до ноги”, і ви побачите, що ніколи ще Англія не зазнавала такої нищівної поразки! Хай це буде віддяка за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром [48] Кресі й Азінкур — французькі міста, де в битвах з англійцями французи зазнали поразки 1346 і 1415 року . !

— Згода. Бийте мене, Паганелю!

— То слухайте! В документі й згадки немає про індіанців, так само як і про Патагонію! Уривок слова mdi… означає не indiens — індіанці, a indigenes — тубільці! А ви ж, напевне, припускаєте, що в Австралії живуть тубільці?

Гленарван пильно глянув на вченого.

— Здорово, Паганелю! — похвалив майор.

— Пристаєте тепер на моє тлумачення, мій дорогий Гленарване?

— Так, — відповів Гленарван, — коли ви доведете мені, що уривок слова gonie “гонія” не стосується назви країни, де живуть патагонці!

— Звичайно, ні! — вигукнув Паганель. — Тут ідеться не про Патагонію! Беріть яке хочете слово, окрім цього.

— То яке ж бо слово?

— Космогонія, теогонія, агонія…

— Агонія! — підхопив майор.

— То байдужісінько, — мовив Паганель, — це слово не має жодної ваги, і я навіть не буду дошукуватися, що воно може означати. Але, безперечно, слово austral вказує на Австралію. Та мені з самого початку задурили голову, і я знехтував цим, таким очевидним, поясненням. Якби я сам знайшов документ, якби мене не збили з пантелику, я тільки так би його й зрозумів!

Паганелеві слова цього разу були зустрінуті вигуками “слава!”, вітаннями, поздоровленнями. Остін, матроси, майор і надто Роберт, щасливий знову осягти втрачену надію, нагородили шановного вченого оплесками. Гленарванові залишалося тільки погодитись з географом, і він виголосив, що ладен скласти зброю.

— Останнє питання, дорогий Паганелю, — і тоді я схиляюся перед вашою проникливістю.

— Кажіть, Гленарване.

— В який спосіб ви пов’язали слова, котрим надали нового тлумачення, і як тепер треба читати документ?

— Дуже просто. Ось він.

Паганель витяг дорогоцінний папір, котрий вій ретельно студіював кілька днів.

Поки географ збирався з думками, стояла глибока тиша. Нарешті, ведучи пальцем по уриваних рядках, підкреслюючи окремі слова, Паганель впевнено почав читати:

— “7 червня 1862 року трищоглове судно “Британія” з порту Глазго, затонуло…” Тут можна додати, коли хочете, “по двох днях, по трьох днях” або “після тривалої агoнії” — однаково, це не має жодного значення… “біля берегів Австралії. Прямуючи до берега, двоє матросів і капітан Грант спробують дістатися” або “дісталися до континенту, де вони потраплять” або “потрапили в полон до жорстоких тубільців. Цей документ кинуто…” і таке інше, і таке інше. Тепер ясно?

— Ясно, — відповів Гленарван, — коли слово “континент” можна застосувати до Австралії, котра являє собою тільки великий острів.

— Хай вас це не бентежить, дорогий Гленарване, найвідоміші географи світу пристають на те, щоб цей острів називати “Австралійський континент”.

— Коли так, то мені залишається тільки одно сказати вам, мої друзі: до Австралії! — вигукнув Гленарван.

— До Австралії! — підхопили всі враз.