Гнат Хоткевич - Авірон. Довбуш. Оповідання

Політична злободенність цих дворів, нарисів та оповідань, їх антишляхетська спрямованість були причиною того, що вони не побачили світу в умовах австро-уґорської цензури.

Протягом свого життєво-творчрго шляху письменник неодноразово звертався до минулого нащого народу, прагнучи оживити його в наукових працях і художніх творах. В минулому Г. Хоткевич шукав коріння духовності, культурні традиції, звертався до історії Київської Русі, переосмислюючи пам'ятку «Слово о полку Ігоревім». Київська Русь стає для письменника одним із животворних джерел його творчості. Назвемо тут основні його художні твори, що мають історичну основу: п'єси «Рогнідь» (1908), «Слово о полку Ігоревім» (1925), сценарій за «Словом» [78] ЦДІА УРСР у Львові.—Ф. 688.—Оп.І. —Сп. 287. . Незважаючи на свої позитивні риси, на Загалом проникливе відтворення письменником сторінок історії) Київської Русі, ні п'єси, ні сценарій не були втілені ні на сцені, ні в кіно.

Основна лінія історичної прози й драматургії Г. Хоткевича проходить через козаччину і опришківський рух. Якщо національно-визвольна війна українського народу під керівництвом Б. Хмельницького у художньому осмисленні Г. Хоткевича знайшла своє втілення в драмі, написаній в радянський час, то опришківський рух зразу заполонив уяву письменника, коли він тільки опинився на Гуцульщині. У другій половині 900-х рр. з'явилась його повість «Камінна душа», тоді ж була написана драма «Довбуш», низка художніх нарисів з історії опришківського руху. Розробку цієї проблематики письменник продовжив у 20-і рр., коли виникла його історична повість «Довбуш», а разом з нею народилася драма «Богдан Хмельницький». Так дві лінії історичної прози перехрещуються в творчій практиці Г. Хоткевича в період другої молодості митця, коли він почав реалізовувати деякі із своїх давніх задумів. Доля цих творів склалася по-різному: драма «Богдан Хмельницький» стала надбанням нашої культури у ті ж 20-і рр., повість «Довбуш» вирвана із забуття лише через кілька десятиліть з часу її написання. Коли йдеться про великі історичні полотна письменника, то саме ці два твори найповніше характеризують його як історичного повістяра і драматурга.

Великим історичним полотном (романом) мав стати твір Г. Хоткевича «Берестечко», працювати над яким письменник розпочав у Галичині. Згодом звістки про початок роботи над цим романом просочилися в пресу, але обставини емігрантського життя, постійна турбота про хліб насущний не давали йому змоги зосередитися над задуманим твором, що вимагав глибоких досліджень історичних джерел, як українських, так і польських. Праця над ним затягнулася. Лише 1918 р. в журналі «Шлях» (№ 3) з'явився фрагмент «Берестечка» з підзаголовком «Уривок з роману». Нема сумніву, що йдеться про давно виношуваний задум письменника і його часткову реалізацію, але з розповідей дружини письменника Платоніди знаємо, що це мало бути широке історичне полотно — на тлі складних польсько-українських взаємин часів Б. Хмельницького, битви між козацькими і польськими військами під Берестечком.

До визначних історичних (полотен Г. Хоткевича належить історична драма-тетралогія «Богдан Хмельницький», завершена ним у 20-і рр. на хвилі поглибленого зацікавлення широких народних мас героїчними сторінками минулого України. Відомо, що письменник публічно читав драму в колі письменників і критиків. Схвально відгукнулися на цей та інші твори автора драматург Я. Мамонтов, вчений-літературознавець О. Білецький. Останній, зокрема 1937 р., писав Г. Хоткевичу: «Ваша творчість була б помітною в будь-якій літературі, і, незалежно від моїх українських симпатій, я не міг би не оцінити поетичної сили «Богдана Хмельницького», широти і глибини зображення в повісті про Шевченка, проблемності і гостроти ситуацій в тих драмах, які я читав колись в рукописах і які до цих пір пам'ятаю» Найбільшу популярність принесли Г. Хоткевичу твори з життя гуцулів — повісті «Камінна душа», «Довбуш», збірки новел, оповідань і нарисів «Гірські акварелі» і «Гуцульські образки». Якщо перша з названих повістей має лише історичну підоснову, то друга цілком стосується опришківського руху на Гуцульщині, присвячена його ватажкові Олексі Довбушеві. Легендарна постать ватажка карпатських опришків полонила уяву письменника, як тільки він прибув на Гуцульщину. Спочатку Довбуш «явився» Г. Хоткевичу в ореолі гуцульського фольклору — в казках, легендах, піснях, як безстрашний борець проти шляхетської сваволі, месник за кривди знедолених. Реальні риси історичної постаті народна уява оповила багатьма романтичними легендами, оповідями про надмірну силу Довбуша, невразливість його від кулі тощо. Г. Хоткевич спочатку сприйняв цю постать саме крізь призму фольклорної інтерпретації, що відбилося на його ранніх творах, де виступає образ Довбуша, зокрема на одноіменній драмі.