Аркадій Фідлер - Острів Робінзона

Здесь есть возможность читать онлайн «Аркадій Фідлер - Острів Робінзона» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1958, Издательство: Молодь, Жанр: Прочие приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Острів Робінзона: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Острів Робінзона»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Героя повісті Яна Бобера спіткала гірка доля Робінзона. Після аварії піратського корабля, на який він випадково потрапив, юнак залишається сам на безлюдному острові без зброї, без вогню, без їжі. Безліч хвилюючих небезпечних пригод чекає на нього. Та життя Яна Бобера складається зовсім не так, як у Робінзона… А як саме — про це читач довідається з повісті.
Аркадій Фідлер — автор повісті «Острів Робінзона» — сучасний польський письменник, видатний мандрівник, невтомний дослідник далеких країн. Він написав близько 20 книжок, кращі з яких видані багатьма мовами світу.
«Острів Робінзона» — перша книжка Аркадія Фідлера, перекладена на українську мову.
В Радянському Союзі ця повість видається вперше.

Острів Робінзона — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Острів Робінзона», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Каміння! Несіть каміння! — крикнув я до хлопців, вказуючи на вхід нашої печери.

Зрозуміли. Схопилися, побігли. А я тим часом списом спихав ягуара в яму. Принесли каміння. Обома руками я схопив камінь завбільшки з три цеглини і, старанно примірившись, щосили кинув ягуарові в голову. Звір глухо застогнав і приголомшений упав на дно ями. Знову камені в руки і знову в нього!

Але ягуар, на наш подив, негайно опам'ятався, встав і почав лютувати, як і раніше. Його живучість проймала нас таким жахом, що на хвилину ми зупинилися онімілі. На роздуми не було часу. Ягуар розривав стіни з такою силою, що незабаром міг вискочити з ями. Все відбувалося з блискавичною швидкістю. Протягом наступної хвилини боротьба мусила вирішитись. Лишився ще один одчайдушний засіб: вогонь.

— Вагура! — крикнув я. — Розведи велике вогнище! Тут, біля самої ями!

Купа сухого гілля з учорашнього дня лежала на галявині.. Враз шугонуло високе полум'я.

— Це мало! — крикнув я. — Поладіть більше дров. Арнак, допоможи йому!

З завзятістю людини, оп'янілої від боротьби і розпачу, я дивився на жорстокого ворога. Настав його кінець. Міцніший був, ніж наші стріли, списи і каміння, але від вогню не врятується.

Спільними силами ми зіпхнули в яму величезну палаючу купу. Вогонь закрив дно ями разом з ягуаром. Оглушливе ричання. Хижак напружився і зробив велетенський стрибок. Дострибнув. Передніми лапами вхопився за край ями. Підскочивши до нього, я загнав йому спис в шию, намагаючись зіпхнути в яму. Але вогонь надав йому несамовитої сили. Я не стримав звіра. Поки Арнак і Вагура підбігли мені на допомогу, тварина вибралася на самий верх. Сліпа на одне око, з безліччю кривавих ран, а проте все ще нестримна фурія, жахлива в своїй люті.

Це сталося вмить: ягуар, вириваючи у мене спис із рук, одним ударом лап повалив мене на землю. Звалився на мене. Я несвідомо виставив ліву руку, щоб затулити горло і лице від його іклів. Звір вхопив руку в пащу і розгриз. В останніх іскрах свідомості я побачив Арнака, який з розмаху всадив хижаку спис у бік і зіпхнув його з мене.

Чув іще ричання і бачив, як звір кинувся на Арнака. Потім мене охопила ніч… Я втратив свідомість.

ЗГУБНА ТЕЧІЯ

Чудова музика пестила мій слух. У ніжну мелодію вплітався чарівний спів веселих пташок. А потім заспокійливий шум чи то тихого моря, чи теплого вітерця додавав медової насолоди. Виникали кольори і невиразні картини, дедалі яскравіші, дедалі рожевіші, аж поки повільно не розкрились мої повіки. Розкрилися тільки на мить, але й цього було досить, щоб здригнутися, побачивши кошмарну річ: ягуара. Коли, призвичаївшись до сліпучого денного світла, я знову розплющив очі, то переконався, що це не сонна примара. Ягуар, чи, вірніше, його шкура висіла, розіп'ята між двома близькими агавами, і сушилася на повітрі.

Я відчув приплив бурхливої радості.

— Згинув! — шепнув задоволено сам до себе.

— Так, пане, згинув! — почувся голос біля мене.

Я повернув у той бік голову. Поруч зі мною лежав Арнак. Я хотів підвестись, але не міг, такий біль проймав усе тіло. Роздивився. Ми лежали вдвох перед печерою. По сонцю я зрозумів, що зараз ранок.

— Де Вагура? — занепокоївся я.

— Пішов у ліс. Полювати і по зілля…

— А ти? Що з тобою?

— Він розідрав мені ногу. Не можу ходити. Мені пригадались останні хвилини боротьби з ягуаром, коли звір уже підім'яв мене під себе. Якби не відважний напад Арнака, хижак, безсумнівно, загриз би мене. Я з великою вдячністю глянув на енергійного хлопця.

— Ти молодець! — похвалив я його. — Ще мить і було б по мені!

— То було його останнє зусилля, пане, — відповів просто індієць.

— Дякую тобі, Арнак, — промовив я.

Хлопець вказав мені рукою на групу досить високих кактусів, яка піднімалася над чагарником кроків за триста від нас у південному напрямі.

— Бачиш? — запитав.

Там було багато чорних яструбів — одні кружляли в повітрі, інші сиділи на кущах.

— Тепер у них бенкет! — пояснив Арнак. — Він дотягнувся до того місця і там здох. Вагура помітив птахів… Пішов і знайшов його мертвого… Зняв з нього шкуру… Тепер птахи жеруть його м'ясо, а ми живемо…

Арнак усміхнувся, показуючи свої нещасні поламані зуби.

— Ми довго лежимо? — спитав я.

— П'ятий день, пане.

— Вже п'ятий день?! Я так довго спав?

Зі мною було дуже погано. Ягуар завдав мені кігтями глибоких ран на грудях і погриз м'язи лівого плеча, на щастя, не зачепивши кістки. У мене могло бути зараження крові і гангрена. Завдяки щасливому збігові обставин, Вагура лишився зовсім неушкодженим під час цієї пригоди. Колись у рідному селищі він допомагав чаклунові і дещо розумівся на зіллях. Це вміння тепер дуже пригодилося нам, і хто знає, чи не йому ми були зобов'язані своїм життям. Хлопець почав приносити з лісу різні ліки, з яких одні тамували кров, що дуже лилася з ран, другі запобігали зараженню, треті, влиті в рот, сприяли очищенню організму від отруйної погані. Арнак, поранений хоч і не тяжко, як я, проходив це ж саме лікування. В перші дні моє життя висіло на волоску, але якось я пережив це тяжке становище і, опритомнівши на п'ятий день, відчув, що найтяжчі хвилини вже позаду.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Острів Робінзона»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Острів Робінзона» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Острів Робінзона»

Обсуждение, отзывы о книге «Острів Робінзона» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x