Андрій Курков - Улюблена пісня космополіта

Яке це щастя — знати, що ти зовсім тут не потрібен і навіть машина, ця залізяка з мотором і чотирма колесами, сама може триматися дороги!

Я не забирав ноги з педалі газу, але здалось мені, що швидкість зменшилась і перестало трясти.

І спокійніше стало на душі. Я відчував наближення внутрішнього миру і злагоди з самим собою.

Озирнувся назад і не побачив тіні, що переслідувала мене. Вона безнадійно відстала.

Тепер я був вільний. Вкотре вже! Я був вільний, і ця нинішня свобода була зовсім іншою. Вона була легкою і повітряною, і сам я, наче втратив вагу чи раптом перестав коритися законові всесвітнього тяжіння, відчув незбориме бажання злетіти, прагнення влитися в повітря, в небо, в його блакитну тканину, яка огорнула цю брудно-зелену землю.

Я встав ногами на сидіння і відчув шкірою зустрічний потужний рух повітря.

Я нахилився вперед, розставивши руки в сторони, долонями до землі.

Я вдихнув повні легені повітря.

І дедалі ближчі будиночки міста почали раптом відходити, провалюватися вниз, більше не збільшуючись у моїх очах.

І ноги мої більше ні на чому не стояли.

Я був вільний.

Поряд летіли птахи.

Місто меншало, зіщулювалося, скручувалося калачиком, мов переляканий їжачок.

А попереду показалося те саме передгір’я, з вершини якого я любив дивитися вниз і відчувати… відчувати саме те, що відчував я зараз: дивну легкість і своє єднання з блакитною тканиною небес, свою віднині й навіки нерозривність із цим повітряним світом, просякнутим сонячними променями й місячним сяйвом, зоряним пилом і ворсинками пташиного пір’я.

Вершина передгір’я наближалося, і я впізнавав укриті мохом камені, як раніше впізнавав людей.

Я опустився на самому краю вершини обличчям до похиленого у скорботній позі каменя.

І прочитав написане на ньому, дивуючись із того, що арабська в’язь перестала бути мені незрозумілою:

«Аль-Шамарі Мохамед помер 1411 [1] 1411 р. — 1990 р. за мусульманським літочисленням. року. Ніхто не може померти інакше, як з дозволу Аллаха, згідно Книги, яка визначає термін життя кожного. І немає переможця крім Аллаха».

1411 р. — 1990 р. за мусульманським літочисленням.