Володимир Обручов - В нетрях Центральної Азії

Лобсин, затриманий хворобою сина на шляху з Лхаси в Ланьчжоу, повернувся тільки через півроку і розповів мені докладно про пригоди сина. Ібрагім розмалював, що доля його, Омолона, тепер в його власних руках, що є можливість, користуючись курною бурею, непомітно виїхати, вивезти верблюдів і коней в Нію, одержати там в аксакала залишені нами товари і піти швидко в Лхасу новою дорогою, добре йому, Ібрагіму. знайомою, продати там товари, виручити за них і тварин добрі гроші і залишитись жити в Лхасі, розпочати торгівлю або інше заняття, знайти дружину — словом, стати самостійною людиною з прекрасним майбутнім. На запитання сина, як же кинути батька і мене в пустині, Ібрагім заспокоїв його тим, що ми досвідчені мандрівники, виберемось пішки в Нію і звідти повернемось додому, а затримка в пустині необхідна, щоб встигнути дійти до міста, взяти товари і зникнути з ними перш, ніж ми пішки доплентаємось до Нії. Так він умовив цього наївного хлопця, спокусив майбутньою самостійністю і засобами для її досягнення. По шляху в Лхасу він упадав за Омолоном, називаючи його своїм начальником, володарем каравану, але, прибувши туди, швидко перемінив поводження і почав-замикати в кімнаті, коли йшов влаштовувати свої справи по продажу своїх товарів і прихованому від'їзду. І поїхав він не назад в Нію, а, закупивши деякі товари, вирушив у Кашмір і Індію, як дізнався Лобсин на заїжджому дворі, де Ібрагім зупинився з Омолоном.

Лобсин, втративши мене як компаньйона по торгівлі-і подорожах і витративши всі вільні гроші на врятування сина, залишився в своєму улусі в горах Джаїру, зайнявся господарством, а сина одружив і тим прив'язав-його до дому. Вони почали розводити хороших племінних овець і кіз, яких продавали в Чугучаку; відвідували мене, приїжджаючи в місто, де мій син давав їм притулок і місце для пригнаної худоби. Сидячи в мене за чаєм, Лобсин пригадував наші подорожі і пригоди; інколи приходив до мене і консул і одного разу засмутив повідомленням, що рукописи, привезені нами з печер з Тисячею будд в Дуньхуані, при детальному вивченні виявились підробленими копіями старих рукописів і за історичну цінність їх змісту поручитися не можна.

Закінчуючи ці записки, не можу не згадати з подякою про консула Сокова, який дуже багато зробив для мене. З самого початку, коли він викликав мене як перекладача при розборі справ з монголами і китайцями і познайомився зі мною, він примусив мене відновити свої знання, розмовляв зі мною з різних питань, давав книги для читання і навіть підручники. Часу між торговими подорожами у мене було багато, в мою крамницю покупці заходили рідко, і можна було годинами читати книги і навіть писати спокійно без перешкод. З наближенням ночі я закривав крамницю і вдома міг навчатись і читати цілий вечір. Мене цікавили книги з описом життя і побуту різних народів, описи подорожей, книги історичні, і я знову зробився освіченою людиною. А коли дав притулок Очиру і став навчати його російської грамоти, то сам згадав правопис і граматику; спостережливість і любов до природи у мене були ще з дитинства і, звичайно, розвинулись при подорожах, коли я почав записувати вечорами і на дньовках те, що помічав цікавого і що думав про це, замість того щоб спати або думати про дурниці.

І весь час, коли я на старості літ почав складати ці записки, пригадуючи всі пригоди і користуючись своїми замітками, я приходив іноді до консула і просив його пояснити яке-небудь трудне питання, а він не відмовляв мені. Без допомоги Сергія Васильовича Сокова я б не досяг того, що зробив у своєму житті, і не склав би цього опису своїх подорожей.

Аксакал(тюркське) — буквально «біла борода», поважна, шановна людина, старшина, начальник.

Амбань— звання поважного чиновника Китайської імперії, звичайно губернатора провінції або генерал-губернатора краю.

Арат— трудящий Монгольської Народної Республіки, селянин, буквально скотар.

Аргал(монг.), кізяк (казах.) — лайно рогатої худоби та кінський кізяк, який у безлісих місцях Монголії, Центральної Азії вживають як паливо і в суміші з глиною як будівельний матеріал.

Архар(тюркське), аргалі (монг.) — гірський баран, який живе у високогірних місцях Алтаю, Центральної Азії та Казахстану; в СРСР створена нова порода овець шляхом гібридизації архара і мериноса — архаро-меринос.

Аршан(монг.), арсан (тюркське) — мінеральне джерело.