Анрі Шарр'єр - Метелик

Кюїк-Кюїк довідався, що біля порту продається ресторан. Він гордо розповідає мені про це й наполягає, щоб ми його купили. Ціна пристойна — вісімсот доларів. Якщо ми продамо «начакловане» золото й докладемо свої заощадження, то зможемо купити ресторан. Я йду подивитися на нього. Він стоїть на невеличкій вуличці, але дуже близько від порту. Тут завжди повно людей. Досить простора зала, обличкована білими й чорними кахлями, вісім столів ліворуч і вісім праворуч, а посередині — круглий стіл, на який можна буде класти закуску й фрукти. Кухня велика, добре освітлена. Дві великі плити й дві груби.

Угоду укладено. Індара сама продала все наше золото. До речі, її батько здивувався, що я не збув жодного уламка, які він дарував дочці для нас двох. Він сказав:

— Я дав вам золото, щоб ви ним користувалися. Воно ваше, не питайте в мене дозволу, коли надумаєте його продати. Робіть з ним що хочете.

Він не такий уже й поганий, цей мій «тесть»-чаклун. А Індара взагалі незрівнянна як жінка й подруга. З нею ніколи не посваришся — вона завжди погоджується з усім, що їй скажеш. І лише кліпає очима, коли я роблю татуювання на персах у її землячок.

І ось я власник ресторану «Вікторія» на Уотер-стріт, що неподалік від джорджтаунського порту. Кюїк-Кюїк куховаритиме, йому така робота до вподоби, це його фах. Однорукий торгуватиме й готуватиме свої китайські спагетті. Він їх робить у такий спосіб: бере питльоване борошно й перемішує його з певною кількістю жовтків. Він місить цю суміш без води довго й старанно. Потім кладе це туге тісто на середину столу й починає качати його дуже гладенькою качалкою. Він тримає качалку за її кінець єдиною своєю рукою й стрибає довкола столу, обробляючи тісто доти, аж доки воно стає легеньким і ніжним. Відтак додає трохи масла, і воно стає незрівнянно смачним.

Цей ресторан, який був збанкрутував, швидко відновлює свою славу. Індара разом з гарненькою юною яванкою Даєю обслуговує клієнті», які приходять до нас покуштувати китайських страв. Не обминають нашого ресторану й утікачі-каторжани. Хто має гроші, той платить, інші їдять безкоштовно. «Давати їсти голодним — це — щастя», — каже Кюїк-Кюїк.

Єдина незручність: велика сила притягання двох офіціанток, одна з яких Індара. Вони обидві виставляють напоказ свої перса під вуалевими сукнями. Більше того, дівчата порозрізали свої сукні збоку від щиколотки до стегна. І коли вони погойдуються, їхнє стегно оголюється дуже високо. Американські, англійські, шведські, канадські та норвезькі моряки приходять сюди їсти двічі на день, щоб подивитися це видовисько. Мої друзі називають мій ресторан рестораном глядачів. Я виступаю в ролі господаря. Я для всіх «бос». У нас нема механічної каси, офіціантки приносять мені гроші, і я складаю їх у кишені й даю решту, коли це потрібно.

Ресторан відчиняється о восьмій вечора й працює до п’ятої або шостої ранку. Десь о третій ночі повії з нашого кварталу, які добре провели ніч, приходять до ресторану з коханцем чи клієнтом з’їсти курча з індійською приправою кері або салат зі стручкової квасолі. Люблять вони й випити — пиво, особливо англійське, віскі, дуже смачний тростинний ром із содовою чи кока-колою. Ресторан став місцем зустрічі французів-утікачів, і я тепер покровитель, порадник, суддя й довірена особа всієї колонії колишніх каторжан та засланців.

Це інколи завдає мені прикрощів. Один колекціонер метеликів розповідає мені, як він ловить їх у джунглях. Він вирізає з картону метелика й приклеює до нього крильця такого метелика, якого хоче впіймати. Цього штучного метелика він прикріплює на кінці метрової палиці. А тоді розмахує цією палицею в такий спосіб, щоб здавалося, що штучний метелик летить. Цей чоловік розташовується посеред галявини в джунглях, куди потрапляє сонячне світло. Він знає, коли якого виду метелик з’являється на світ Божий. Існують види, які живуть лише дві доби. Тож коли сонце заливає промінням галявину, щойно народжені метелики летять на це світло й намагаються якомога швидше паруватися. Побачивши приманку, вони здалеку накидаються на неї. Якщо штучний метелик самець, то живий самець кидається битися з ним. Тоді ловець сачком, якого тримає напоготові в лівій руці, швидко ловить його.

У сачку є зашморг, завдяки якому мисливець може далі ловити метеликів, не боячись, що з нього порозлітаються вже впіймані.

Якщо приманка з крильцями самиці, тоді до неї підлітають живі самиці — і наслідок той самий.