Микола Трублаїні - Лахтак

Кочегар зрозумів страшну небезпеку. Він перший помітив п — товариші, очевидно/спокійно спали або відпочивали в загальному приміщенні.

«Будити!» — промайнула думка. Але в той же час з півбака, де висів пароплавний дзвін, полинули швидкі, енергійні звуки пожежної тривоги.

«Вахтовий! — догадався Павлюк. — Але чи почують у трюмі? Мій номер сім: вогнегаситель і сокира», — вихором мчали думки.

На випадок пожежі між командою пароплава заздалегідь було розподілено обов'язки. Кожен числився під певним номером, і кожен номер мав свій протипожежний інструмент і певні обов'язки.

Павлюк знав, що вогнегасителі лежать у загальному кубрику, — їх заховали там від морозу. Сокира лежала в пожежному ящику, тут же, на кормі.

Дужим ударом кочегар збив дверцята з ящика і вихопив звідти сокиру.

З сокирою в руках він кинувся до люка, що вів у загальний кубрик. Відкриваючи дверцята, він ще раз, з лихим серцем, подумав про вахтового, що вибивав у дзвін тривогу: «В кубрику напевне нічого не чують». Та коли він одчинив дверцята, там, очевидно, відразу почули. Жодного моряка не затримав сон. Схопившись, навіть не одягаючись, усі, згідно з своїми номерами, кинулися за призначенням. Павлюк перший схопив вогнегаситель і з криком: «Вогонь на кормі!» — попереду всіх опинився на палубі.

Саме в цей момент дзвін на півбаку замовк.

Освітлені полум'ям, стояли на палубі Вершомет, Павлюк, Стьопа, Котовай і Торба. За кілька секунд до них приєдналася решта товаришів. Лише один момент вони почували себе розгубленими. Аж ось залунала команда Кара:

— Вогнегасителі на вогонь!

І вогнегасники, вдаривши по вогнегасителях, випустили кілька струменів на вогонь.

— Мати!

На вогонь полетіли великі, змочені водою мати, плетені з мотузків.

— Брандспойт! [26] Брандспойт — переносний насос для гасіння пожеж.

Але насос відмовився подавати воду. І, доки Торба виявив причину, чому не йде вода, вогонь знову спалахнув з попередньою силою. Тепер уже зайнялася палуба.

Справа гіршала особливо тому, що під палубою, в глибині кормового трюму, лежав динаміт. Було його небагато, але досить для того, щоб, вибухнувши, він знищив «Лахтак» і більшість людей, які будуть на той час на пароплаві.

Кар і його товариші розуміли серйозність моменту. Вони могли залишити «Лахтак» і шукати порятунку на кризі, а потім на острові Місячної Ночі. Але такого порятунку вони не дуже бажали. Опинитись на суворому, незнайомому острові, серед полярної ночі, з мінімумом запасів і без радіо… неприваблива перспектива.

Вони вирішили, хоч би там що, врятувати пароплав.

Залишивши Торбу і Котовая біля брандспойта, Кар схопив сокиру і кинувся разом з іншими товаришами на палаючі бочки; вони розрубували їх і викидали за борт.

Навколо сипались іскри. Люди обсмалювали брови, вуса і бороди. Декому довелося попекти і шкіру. Відступаючи від кают, полум'я охоплювало маленьку надбудову під кочегарським кубриком.

Без води подолати пожежу здавалось неможливим. Моряки нервово озирались на Торбу й Котовая. Але брандспойт усе відмовлявся подавати воду.

Уже спорожніли вогнегасителі. Вже всі мокрі мати кинуто на вогонь.

Кар, нахмурившись, стежив за пожежею. І от раптом блискуча думка майнула у Стьопи.

— Товаришу капітан! — звернувся він до Кара. — Снігом загасимо!

— Снігом? — скрикнув Кар.

Він одразу зрозумів юнгу. Адже тільки тому, що палубу і надбудову пароплава вкривав сніг, вогонь так повільно й поширювався. Від жару танув сніг, і вода заливала вогонь.

— Лопати! Відра! Брезенти! — скомандував Кар.

Моряки швидко зрозуміли, в чому річ. Треба було згрібати сніг, де лише можна, і кидати його у вогонь. Вершомет, схопивши лопату і великий брезент, скочив на кригу. За ним плигнув Стьопа та інші товариші. Хто лопатами, а хто відрами згортали вони сніг на брезент. Набравши в брезент снігу, подавали на палубу. Там стояли Кар і Павлюк. Вони піднімали брезент і зсипали сніг на вогонь.

Моряки, спітнілі від квапливої роботи, обгорілі, з обідраними до крові руками, працювали, стримуючи вогонь, але вгамувати його не могли.

Торба не залишав помпи. Він знав, що коди вдасться її направити, то вони матимуть проти пожежі найрадикадьніший засіб боротьби.

І ось він почув, як щось чвакнуло: то клапан набрав води.

— Котовай, наставляй брандспойт! — звелів механік матросові.

Котовай підтягнув шланг і наставив на вогонь мідну трубку. Саме в цей час Кар і Павлюк, підступивши до вогню, висипали з брезенту купу снігу. Повітря над палубою прорізав струмінь морської води, вирваної помпою з-під криги. Знявшись високо вгору, струмінь впав на вогонь, одночасно обливаючи Кара і Павлюка.