Анатолій Стась - Вулиця Червоних Троянд

Здесь есть возможность читать онлайн «Анатолій Стась - Вулиця Червоних Троянд» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1977, Издательство: Дніпро, Жанр: Прочие приключения, Фантастика и фэнтези, Детская фантастика, prose_military, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вулиця Червоних Троянд: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вулиця Червоних Троянд»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У повістях «Підземний факел» і «Зелена пастка» та в кращих оповіданнях письменника розповідається про мужніх радянських людей — прикордонників, чекістів, підпільників, яким за незвичайних обставин, у фантастично складних ситуаціях доводиться вести тривалий поєдинок проти ворогів миру й прогресу.
До книги увійшли:
ПІДЗЕМНИЙ ФАКЕЛ.
ЗЕЛЕНА ПАСТКА.
ОПОВІДАННЯ Сріблясте марево
Вулиця Червоних Троянд
Четвертий пасажир
Таємниця «Ардельт-верке»
Комісари вмирають першими…
Заграви над Поділлям
Операція «Кавескадрон»
Імена на граніті
Серце партизана
Полковник Петер

Вулиця Червоних Троянд — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вулиця Червоних Троянд», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Русіше шліхтфлюгцайген! [6] Російські штурмовики! — крикнув майор і відкрив на ходу дверцята «хорха».

Гольбах побачив не по-людському роззявлений рот майора і його чобіт, який махнув чомусь перед очима. В наступну мить сліпучий вогненний сніп охопив усе: дорогу, ліс, небо — дивовижна сила підхопила Гольбаха і жбурнула у чорну прірву.

Бій у гнилому яру

1

Під колесами машини шаруділи дрібні камінці та листя. Від перевалу стрічка шосе падала круто в долину, назустріч барвистій стіні високих ялин та розлогих смерек. Ліворуч над дорогою нависали скелі; рудуваті, вкриті плямами моху, вони кидали на шлях густі скрадливі тіні.

Дорога була нев’їжджена. Прокладена багато років тому в передгір’ї, вона так і залишилась майже забутою в глухому закутку краю. Навіть війна не наклала свого відбитку на навколишню місцевість. З-поміж камінців шорсткого бруку витикався шпориш. Сухий хмиз, пожовкле листя і нанесена дощами з гір глина вкривали шосе тонким шаром, що потріскував під гумою грузовика.

Важкий «студебекер» мчав назустріч сонцю, що хилилося до обрію. Пронизавши віти дерев, сонячні промені падали на вітрове скло кабіни, сліпили, і водій, хлопчина років дев’ятнадцяти, з погонами сержанта на новенькій, ще не злинялій гімнастерці, мружив очі від дотику колючих яскравих зайчиків.

У низині стало ще темніше. До шосе впритул приступили хащі. В кабіну повіяло пахощами дубової кори, смоли, прілим корінням та ще чимось п’янким, як хміль, терпким, ледве вловимим. Водій кинув на сидіння пілотку, розстебнув комір, притримуючи рукою стерно, висунув голову з кабіни. Вітерець тріпнув білявим чубом, приємно залоскотав щоки. Сержант з цікавістю поглядав уперед. Йому вперше довелося проїжджати цим шляхом. Навколо все нове, незнайоме. Зовсім іншою була ця прикарпатська земля, ніж та, рідна йому, в степах поблизу Дніпра. Дика краса гірського краєвиду на деякий час витіснила думки, що роїлися в голові сержанта з самого початку рейсу.

Якийсь великий птах, сполоханий шумом машини, тріпнув широкими крилами, шугнув у височінь до скель. Слідкуючи за його льотом, водій лише на мить відвернув погляд від дороги, а коли знову глянув уперед, мимоволі натиснув на педаль гальма. «Студебекер» різко стишив хід. Рука сержанта потяглася назад за спину, до карабіна, а очі вп’ялися у невеликий темний клубок, що швидко перекочувався через дорогу. Щось дуже знайоме було в незграбній постаті звірини. Вона поспішала зникнути, бігла перевальцем на куцих лапах, схиливши голову і ніби принюхуючись до землі.

На обличчі водія майнула усмішка. «Карпатський ведмідь! Ех, шкода, карабін десь під сидінням… А втім, навіщо стріляти? Нехай живе, гуляє, клишоногий…»

Гучний автомобільний сигнал розітнув тишу і покотився до скель. Незнайомий звук штовхнув ведмедя. Звір перелякано рявкнув, присів на задні лапи і, ламаючи гілля, кинувся у придорожні хащі.

Несподівана зустріч з рідкісним мешканцем Карпат, мабуть війною загнаним у лісове передгір’я, знову збудила недавні думки сержанта. «Занесло мене. Справжній ведмежий куток. Катаюсь. Пташок слухаю. А інші в цей час… Та що там, не пощастило, ні!..» Брови у хлопця зійшлися, на чолі лягли зморшки.

Кожного разу, коли сержант починав думати про те, як склалося його армійське життя, у нього псувався настрій. Ще б пак! Його друзі-ровесники, з якими разом переступив поріг військкомату, як тільки Полтавщину було звільнено від окупантів, тепер десь крокують по чужій землі, з своїми частинами посуваються все далі і далі на захід, б’ють фашистів, нестримно наближаються до Берліна. А він, невдаха, навіть пороху не нюхав, хоч уже стільки часу носить військове обмундирування. Раніше він пишався своєю шоферською посвідкою, а останнім часом вона ніби муляла йому кишеню. Він не міг пробачити собі тієї хвилини, коли ще до війни, семикласником, записався до шкільного мотогуртка. Не було б того гуртка, все склалося б інакше. Зарахували б в артилерію чи в сапери, нехай навіть у піхоту, і був би тепер, як інші, на фронті. Правда, і з його спеціальністю не всі ось так, як він, возять на інтендантський склад оберемки солдатської білизни, ящики з концентратами та діжки з оселедцями, ганяють машини через перевали, що давно вже залишились за сотні кілометрів від переднього краю. Є, звичайно, водії — не йому рівня, у мотомехчастинах, у фронтових автобатах. А його служба? Так собі, не служба солдатська, а звичайнісінька робота, як у шофера райпромкомбінатівської півторатонки. Тихо. Спокій. Одне слово — тил.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вулиця Червоних Троянд»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вулиця Червоних Троянд» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юрій Усиченко - Вулиця Без світання
Юрій Усиченко
libcat.ru: книга без обложки
Анатолий Стась
libcat.ru: книга без обложки
Анатолий Стась
Анатолий Стась - Подземный факел
Анатолий Стась
libcat.ru: книга без обложки
Василь Симоненко
Яків Гальчевський-Войнаровський - Проти червоних окупантів (частина 1)
Яків Гальчевський-Войнаровський
Яків Гальчевський-Войнаровський - Проти червоних окупантів (частина 2)
Яків Гальчевський-Войнаровський
libcat.ru: книга без обложки
Анатолий Стась
Ататолій Стась - Сріблясте марево
Ататолій Стась
Анатолій Стась - Зелена пастка
Анатолій Стась
Валентина Алексеева - Люми и Стась
Валентина Алексеева
Отзывы о книге «Вулиця Червоних Троянд»

Обсуждение, отзывы о книге «Вулиця Червоних Троянд» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x