Ольга Хлудова - Хвилі над нами

На кожному великому камені можна було знайти кількох собачок. Їм, видно, зовсім байдуже, яке займати положення: причепитися до каменя вниз головою на майже прямовисному укосі, лежати з комфортом на плоскій вершині чи на виступі каменя. Вони уважно спостерігали, як ми наближалися, і, коли, на їх думку, ми перепливали заповітну межу безпеки, неохоче залишали насиджене місце і, відпливши далі, знову лягали на камінь. Плавають собачки дуже кумедно — їх товсте черевате тільце повільно погойдується то в один, то в другий бік, на морді застигає безглуздо-пихатий вираз, а хвіст звивається з метушнею, що аж ніяк не відповідає ні «виразові обличчя», ні повільним рухам корпусу. Собачки — погані плавці і, побачивши небезпеку, намагаються сховатися від неї у водоростях та під каменями. Маленькі й гострі зуби собачки відчутно прихоплюють пальці, коли береш рибку в руки. Але про який-небудь серйозний укус не може й бути мови. Надто малі зубки у цих забавних рибок. Тільки місцеві хлопчаки, спіймавши собачку, обов'язково вбивають її ударом об скелю, причому тримають волосінь далі від себе і взагалі вдаються до таких запобіжних заходів, начебто спіймали щонайменше отруйну гадюку. Але все це належить до царини хлопчачої фантазії. Собачки часто попадаються на вудки, проте м'ясо їх водянисте й несмачне.

Молоді риби довірливіші або, вірніше, не такі обачні, як дорослі, близько підпускають до себе. Бувало, дивишся майже у вічі собачці. Вона в свою чергу витріщає на тебе свої рухомі опуклі оченята. Розглянеш усі деталі — і ніжні відростки над очима, і красиві строкаті промені її грудних плавців з прозорою плівкою між ними, і черевні плавнички-підставки. Собачка, мов крихітний міномет, стоїть на тринозі. Третя точка — це хвіст. Потім повільно простягаєш руку і собачка миттю зникає за каменем. Якщо не рухатися, вона знову вилізає на камінь, трохи далі. І гра починається спочатку.

Собачки.

Якось я підпливала до берега біля пляжу біостанції. На одному з каменів ще здалеку помітила дивну тварину — невелику грудочку з плямами і вусики, що стирчали. На мене пильно дивилося двоє непропорційно великих очей. Я метнулася до каменя, забувши з подиву перше правило спостерігача: ніколи не робити різких або загрожуючих рухів. Зрозуміло, тварина злякалася і сховалась. Вхід до крихітної печерки, діаметром з наперсток, темнів серед нитковидних водоростей. Я потицяла в нього пальцем, але нічого не виявила і, відпливши далі, стала стежити за печеркою. Через хвилину з отвору показалася голова собачки. Вона оглядалася в усі боки, але далі не вилазила. І в наступні дні я регулярно відвідувала камінь. Часто заставала мешканця печерки на вершині каменя. Якщо підпливала надто близько, собачка кидалася до свого сховища і надзвичайно спритно забиралася в нього хвостом наперед, спираючись на грудні плавці і погойдуючись з одного боку на другий.

В одну з підводних екскурсій мою увагу привернули стебла цистозири, що ворушилися. Я пірнула трохи ближче і, вчепившись за водорості, причаїлась за каменем. На маленьку галявинку випливла собачка. Мені здалося спершу, що до неї причепилась якась тварина, але придивившись краще, я побачила, що вона тягне за собою дохлого краба. Із заростей вистрибнула друга собачка, трохи більша, і охопила краба за ногу. Власниця краба кинула здобич і метнулась до розбійниці. Собачки розчепірили всі свої плавці і, розкривши зубасті ротики, наскакували одна на одну. Потім знову вхопили краба і почали смикати й тягти його в різні боки. Вони шарпали його доти, поки не зірвали панцир. Певно, загиблий краб був у процесі линяння і панцир його ще не затвердів. Собачки жадібно шматували тіло, зариваючись по грудні плавці під трохи піднятий панцир. Незабаром на дні лежали порожня оболонка і уламки ніг. До них уже підкрадався бочком маленький крабик, щоб геть-чисто вискребти рештки.

Інколи можна бачити, як собачка, широко розставивши для упору свої черевні плавнички-підставки, хапає м'які стебла водоростей і скубе їх, як собака пацюка. У каламутній хмарці, збитій метушнею, собачка підхоплює якусь дрібноту, певно потурбованих нею рачків і черв'яків, що ховалися у водоростях, і шматочки самої водорості. Собачки охоче поїдають краї купола у невеликих медуз — аурелій. Але ці драглисті ласощі дістаються їм лише тоді, коли медуза спускається до самого дна або каменя, на якому туляться собачки.