Cофія Парфанович: У лісничівці

Після такої зворушливої промови Оборонця, Судді Присяжні пішли на нараду. Тимчасом Мая з’їла смачний обід, ще й гарно вилизала свого кожушка, і стала добродушніша. Усі коти після їжі хочуть спати. Що ж до Маї, то вона взагалі не дуже була схильна карати обвинуваченого, бо як її господиня не бачила, вона й сама любила поживитись тим чи іншим листочком з її квітника. Пан Ічок також не багато цікавився судівництвом. На розправи не любив ходити й цілий час зівав. Від думок у нього завжди боліла голова.

Досить нарадившись, Судді вернулися в залю та видали такий присуд: Обвинувачений Павло Слимак допустився деяких протизаконних дій, а саме: легкого пошкодження тіла Пань Настурції й Петунії, і привласнив собі невелику кількість майна Пана Горошка. Але ж Пані пошкоджені наступних днів народили кілька молодих і гарних листочків, а пан Горошок сам зрікся відшкодування. Тож, враховуючи дні тюрми, що їх Павло Слимак відсидів підчас слідства, треба його звільнити від провини. Але деяку кару для прикладу треба на нього накласти, щоб він не міг далі робити шкоди на балконі Панни Ганни. Тому Суд Присяжних пропонує:

Засудити приявного тут Павла Слимака на вигнання з оцього раю. Хай вертається до свого парку, де ніхто не буде йому тицяти харчу під ніс.

Публіка вислухала присуд із задоволенням, а Суд затверджує вирок. Виконання його доручають Оборонцеві — Романові. Розходяться. Роман бере хату з Павлом Слимаком, закидає на спину, та, стогнучи під її тягарем, відносить до парку. Кидає в кущах над ставком. Хай тепер Павло Слимак сам дбає про себе!

Пояснення: Суд складається з таких осіб: Прокурор. Цей пан перед розправою студіює акти справи, все, що написане підчас переслухання обвинуваченого, а підчас розправи відчитує їх, або на їхній підставі з’ясовує злочин. Предсідник веде розправу та видає присуд. Щоб, однак, громадянство мало вплив на вимір справедливости, обирають щороку з-поміж нього людей, що їх називають Суддями Присяжними. Вони судять не на підставі параграфів, вивчених з книжок, а тільки на основі людських почувань, розуму, законів чести й совісти. Оборонець — це адвокат. Він старається зібрати всі докази, що можуть уневиннити клієнта, так називається для нього людина, що він її боронить. Параграф — це припис, чи розпорядок законів, тобто великого знання про справедливість, що від сотні, а то й тисячі літ списані в товстезних книгах.

Вітаміни— це складові частини рослин. Вони надають нашому тілові здоров’я та хоронять його перед хворобами, їх називають буквами А, Б, Ц, Д. Наприклад, вітаміна А зберігає здоров’я наших очей, вітаміна Б запобігає нервовості, вітаміна Ц, що є в помаранчах, цитринах, салаті, надає силу нашим зубам, гарний здоровий вигляд нашим яснам, нашій шкірі. Вітаміна Д є в риб’ячому трані, (ви, певне, його вживали не раз, і як він вам смакував?) вона хоронить нас перед кривухою, то значить, як ми її їмо то наші ноги є рівні, а не повигинані й погані. В нашому тілі вона й сама витворюється під впливом сонячного проміння. Ви любите погрітися на сонечку, правда? Від нього ваша шкіра стає бронзовою, це, власне, здорово, бо там, у цьому бронзовому кольорі, десь і схована та вітаміна.

Мінеральні солі: Вони теж потрібні для здоров’я нашого тіла. З них одну ви дуже добре знаєте, це кухонна сіль, що нею ви солите редьку, коли її їсте з хлібом і маслом навесні, а мама солить харчі підчас варення. У молоці є розчинене вапно, що надає сили нашим кісткам, у жовтку яйця фосфор, що надає здоров’я нашим нервам. Окрім тих є ще інші солі, як от поташ, залізо, марганець.

Так, загально беручи, вітаміни й солі зберігають наше тіло в здоров’ї, хоронять нас перед деякими хворобами, а коли ми й захворіємо, допомагають нам видужати. Вони всі є в овочах, городині, молоці та яйцах, і тих харчів треба їсти якнайбільше.

В горах, у нашому славному Розлучі, була хатка. В тій хатці жив Старий Пан і господарили Ганя й Ілько. Ганя старша, Ілько молодший. Була там корова Бинька, свинка Хрунь, безліч псів, що їх рід пішов від Мімі, яка приїхала з старим Паном зі Львова. Була там киця Боя, найважніший звір у господарстві. На літо ми приїздили до Старого Пана. Та про всі справи, ви, певне, читатимете в іншій книжці під назвою: «Звірі Старого Пана». Тепер же про Ічка.

Одного осіннього дня, Ганна приїхала до Розлуча, може, на рижики, може, на підпеньки, а, може, так собі. В неї часом появлялася туга за горами. Ви знаєте, що таке туга? То дуже неприємне почування. Люди кажуть, що вона сидить біля серця та в’ялить його. Це не хвороба, хоч дехто запевняє, що з туги можна вмерти. Так, Ганнина туга за горами не смертельна хвороба, а така собі легша, як у вас, скажімо, грипа: прийде, побуде трохи й піде. А щоб швидше її позбутись, треба поїхати в гори. Так і зробила Ганна. Поїхала до Розлуча, посиділа на лавочці Старого Пана, погрілась на сонечку, пішла на Кізявицю та в Печеру, і від того їй зараз же полегшало.