• Пожаловаться

Лозинский Владислав: Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди

Здесь есть возможность читать онлайн «Лозинский Владислав: Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Киев, год выпуска: 1961, категория: Исторические приключения / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Лозинский Владислав Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди

Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Історико-пригодницька повість польського письменника Владислава Лозинського (1843–1913) «Око пророка одна з дуже популярних у Польщі книжок. Уперше видана 1899 року у" Львові, вона шість разів перевидавалась і досі не сходить з книжкових полиць, користуючись палкою любов’ю читачів, особливо молоді. » — Автор переносить читача у XVII століття. Запорозький козак Семен Галушка, рятуючись від ворогів, довіряє польському хлопцеві Ганусеві Бистрому коштовну річ, яку за всяку ціну треба було зберегти. З цього й починаються незвичайні пригоди чесного і мужнього хлопця, про які цікаво й дотепно розповідає письменник. Тісно переплітається доля скривдженого панами та підпанками поляка Гануся Бистрого й українського козака Семена, щира дружба й любов об’єднує цих людей, немовби символізуючи собою вічну дружбу між двома братніми народами. Всупереч поглядам, що існували в той час, автор змальовує простих українських козаків як людей чесних, безстрашних, справедливих і культурних, що мають багато спільного з трудовим польським народом. і ще один момент треба відзначити в повісті В. Лозинського: якщо в багатьох творах, його попередників і сучасників затушовувалась класова боротьба, то в книжці «Око пророка», навпаки, вона підкреслюється і є рушійною силою всієї дії. Книгу «Око пророка» високо цінував свого часу наш великий каменяр іван Франко. Немає сумніву, що цю повість з інтересом зустріне наш український радянський читач.

Лозинский Владислав: другие книги автора


Кто написал Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Коли зняв шапку і чемно привітався з нами, ми обоє з дива аж роти пороззявляли: голова в того чоловіка була вся поголена, тільки зверху залишився довгий жмут волосся, мовби коса заплетена, яку він заклав собі за вухо. Помітив він, що ми дивимось на нього, як на диво, та й каже сміючись:

— Ого, певно, ви ще не бачили живого козака?

Я, правда, не раз бачив старостинських козаків, що з самбірського замку з листами їздили, але ті стригли волосся так, як ми всі, і не вішали на себе бесаг волохатих, і списів таких довгих у них не було, тільки шаблі та нагайки. Отак я й сказав йому.

— Ті козаки, то так собі, наймити на службі у старости, — пояснив він мені, — а я, молодець правдивий, вільний і з козаків «неслухняних», запорозьких.

— А коли ви козак неслухняний і неслужбовий, то чому служите і слухаєтеся? — питає мати.

— Бо тепер мушу служити, але мій батько не служив, та й я незабаром не служитиму, як бог дасть. У нас так говорять: терпи, козаче, отаманом будеш!

Розмовляв по українськи, хоч умів також по польські, але ми і по українськи добре його розуміли, бо ж народились і виховалися серед українців.

— А тебе як кличуть? — питається мене козак.

— Ганусь, — відповідаю, бо ім’я моє було іван, але тато по міському кликав мене Ганусем. — А вас як?

— Семен Галушка, з під Черкас, осавулів син.

Сказавши це, він завів коней до стайні, бо вже йому з двору фураж доставляли, поставив у перегородки, прив’язав, насипав їсти, поклав сіна, а довгий спис і волохаті бесаги іще перед цим у куточку склав. Потім з одного бесага добув лук, з другого — сагайдак із стрілами, а з третього — кобзу козацьку з тернового дерева і все це дбайливо порозвішував на кілках поряд із сідлом і двома пістолетами в кобурі.

Дуже зацікавлений, я весь час не зводив з козака очей, а поли він вийшов із стайні, побіг і я слідом, чекаючи, коли це він, як і інші вояки, почне лаятись і кричати на маму: «Давай, бабо, їсти!» Мати була саме на подвір’ї, збиралася рубати дрова, бо слуги ми не мали. Козак підскочив до неї, вихопив з її рук сокиру і каже:

— Облиште, я це вмію краще!

Нарубав дров, заніс до хати, потім узяв дві порожні коновки і, не питаючи навіть, де в селі криниця, бо бачив її по дорозі, наносив води. Помітивши, що мати розпалює вогонь на кухні, підсунувся і сам так швидко його роздув, що ми тільки дивувалися. Побачив він горнець чистий, який мати приготувала, налив туди води, приставив до вогню і, зробивши все це, сів на лавці та й каже, весело до нас моргаючи:

— Вогонь є, вода є, лиш варити коли б було що!

Отак Семен чемно примовився до вечері. А через те що мати була йому рада за його делікатність, то мав він і кашу ячну з молоком, і трохи сала до хліба знайшлося, — а їв, як вовк, — такий був голодний.

Відразу припав нам до серця отой козак і з кожним днем милішим ставав моїй матері, а я так полюбив його, ніби він був мій рідний. Не обтяжував нас, навпаки, нерідко ставав у пригоді. З нами він не їв, бо його, як слугу пана каштеляна Конецьпольського, підстароста мусив харчувати в дворі, а матері, коли тільки міг, помагав: рубав дрова, носив воду, замітав хату, ходив на поле, різав січку, молов борошно на жорнах; до чого не візьметься, все в його руках аж горить, — такий жвавий робітник був з нього, а що вже веселий і співучий — аж у хаті весело стало.

Бувало, візьме увечері свою кобзу і почне співати, перебираючи струни. Тоді здається, що й струни то співають, мов живі, то плачуть жалісно, так що й тобі плакати хочеться; то знов наче в дзвони б’ють радісно або, як весела скрипка, до танцю кличуть, що хоч пускайся навприсідки з місця; то шумлять тихо, як вітер у бур’янах, і завмирають десь далеко-далеко, ніби аж за горами, за борами, і так западають тобі в душу, що здається, наче щось дуже добре і любе тікає від тебе, зрештою зовсім утекло і не обіцяє вже вернутися. Моїй матері в такі хвилини завжди хотілося плакати, бо в неї перед очима весь час стояв батько, бідний, самітний подорожній у далеких поганських краях.

— Милий боже, — каже одного разу мати, — що там мій тепер поробляє?

— Ваш? — питає Семен. — А я, дурний, думав, що ви вдова. Де ж він?

— Кілька тижнів тому поїхав кіньми з вірменським товаром.

— Куди?

— Далеко, дуже далеко, аж до Чорного моря,

Козак сплеснув у долоні:

— Чорне море! Знаю, знаю. Бував я на Чорнім морі, ой бував. Гей, гей, то немов моя батьківщина!.. — і радість, і смуток якийсь забриніли в його голосі, а очі загорілися, як два яскраві вуглики. — На Чорне море поїхав? От і дивіться, а нічого мені і не кажете. Але куди, в який бік? Чорне море велике-велике, як світ. А по берегах — міста, і села, і замки: Білгород, Кілія, Сулима, Тарабозан, Синоп, Варна.

Читать дальше

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Юрій Дольд-Михайлик
Владислав Лозинський: Проклятий камінь
Проклятий камінь
Владислав Лозинський
Єжи Путрамент: Четверо в яхті
Четверо в яхті
Єжи Путрамент
Іван Єфремов: Білий Ріг
Білий Ріг
Іван Єфремов
Отзывы о книге «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди»

Обсуждение, отзывы о книге «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.