Олександр Бойко - 30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року

✓ загострення екологічних проблем, яке призвело до різкого зростання техногенного навантаження на природу та посилення негативних процесів у демографічній сфері;

✓ спрощений підхід до вирішення національного питання, який накопичував критичну масу міжетнічних протиріч;

✓ ускладнення демографічної ситуації, що знаходило свій вияв у процесах депопуляції (зниженні природного приросту), старінні населення, деформованій структурі зайнятості робочої сили, прогресуючому падінні відсотку сільського населення у демографічній структурі тощо.

Духовна сфера:

✓ встановлення ідеологічного диктату у гуманітарній сфері, який деформував духовний розвиток суспільства, обмежував радянському народу доступ до всього масиву надбань світової культури, стримував його поступальний повноцінний культурний розвиток;

✓ блокування розвитку релігії, яке було суттєвим порушенням прав людини, визнаних усією світовою спільнотою;

✓ посилення процесу русифікації, що гальмувало розвиток мов народів СРСР, а відтак суттєво стримувало поступ національних культур та формування національної свідомості.

Якщо перераховані процеси та явища свідчили про нагальну необхідність глибоких суспільних змін в СРСР у середині 80-х років, то цілий комплекс факторів у цей час робив таку трансформацію можливою:

✓ міжнародна розрядка 70-х років, Гельсінський процес надали імпульсу більш тісним та інтенсивним міждержавним контактам, започаткували обмін ідеями, що виходили за рамки суто технічної інформації і ставили під сумнів базові засади комуністичного будівництва, чим суттєво підривали ідейну монолітність радянського суспільства;

✓ прихід до влади у Радянському Союзі команди реформаторів на чолі з М. Горбачовим давав потенціальну можливість розпочати реформи «згори», не чекаючи остаточного визрівання умов для цього процесу «знизу»;

✓ накопичення суспільством у попередній період певного досвіду здійснення реформ (реформи М. Хрущова, О. Косигіна тощо) озброювало правлячу еліту навиками масштабного суспільного реформування та застерігало від можливих помилок;

✓ дисидентський рух, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали, був потенційним стрижнем широкої народної опозиції, яка в перспективі могла стати своєрідним гарантом незворотності реформаційного курсу, каталізатором радикальних суспільних змін;

О. Косигін. Фото: Yoichi Okamoto, LBJ Library

✓ наростання в країні невдоволення існуючими порядками, моральна готовність частини суспільства до реформ свідчили, що для глибоких, масштабних трансформацій радянського суспільства є значна соціальна база.

Характеристика основних причин, умов та обставин початку перебудови створює ґрунт для з’ясування суті цього процесу. На жаль, серед істориків, політологів і політиків немає єдиної думки з цього питання. Широкий спектр оцінок та визначень викликаний, очевидно, тим, що вчені вбачають у різних факторах та чинниках (від політичних до моральних) основний першопоштовх перебудовчих процесів. На сьогоднішній день при характеристиці суті перебудови переважають такі оцінки та підходи:

• Наздоганяюча модернізація системи, об’єктивно обумовлена необхідністю переходу до сучасного індустріального суспільства [23] Нещадин А. Российское реформирование: общее и особенное // Власть-1997. – № 1. – С. 52–54. .

• Захисна модернізація як відповідь на зовнішній виклик [24] Мигранян А. М. Россия в поисках идентичности (1985–1995). – М. 1997. – С. 192. .

• Традиційна реформа, що мала на меті «європеїзацію» СРСР шляхом запозичення західних технологій без запровадження (чи з декоративною імітацією) західних громадських інститутів [25] Грабовський С. Ставрояні С. Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К. 1995. – С. 446–447; Грабовський С. Шкляр Л. Від колонії до незалежної держави: початок шляху // Розбудова держави. – 1996. – № 2. – С. 11.

• Революція «згори», яка у ході перебудови була зім’ята революцією «знизу» [26] Кремінь В. Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. – К. 1998. – С. 145. .

• Стратегічна помилка (зрада) керівництва держави [27] Рыжков Н. И. Перестройка: история предательств. – М. 1992. – С. 361–364. .

• Акція (змова), ретельно спланована західними спецслужбами з метою перемоги у змаганні двох систем [28] Широнин В. Под колпаком контразведки. Тайная подоплека перестройки. – М. 1996. – С. 65—111. .