П.Кропив’янський Array - В лабіринтах абверу

Розвідники поспішали. Їх підганяло побоювання, що десантна операція ось-ось почнеться – і тоді прощай радіостанція, а може, і сам Кенігсберг.

Вночі Клинченка підняли з ліжка тривожні рулади «гефехтсалярму» [* Гефехтсалярм (нім.) – бойова тривога ]. Він зайняв своє місце в строю. Темрява стояла така, що хоч в око стрель. Лише призвичаївшись до неї, Микола розгледів за кілька кроків попереду постаті трьох офіцерів. У морозному повітрі залунав рапорт фон Шеллера:

– Гер майор, особовий склад табору Нойхов за вашим наказом вишикуваний у повній бойовій готовності!

Майор і його супутники (в першому Микола на ближчій відстані впізнав Долла), підійшли до курсантів, привіталися і при світлі двох потужних акумуляторних ліхтарів, які несли за ними солдати, почали інспекцію. В одних вони перевіряли зброю і боєзапас, перелічуючи навіть патрони в рожках автоматів. Другим задавали питання з тактики, третіх екзаменували з конспірації, розвідки.

Вже й море порожевіло, відзеркалюючи схід сонця, коли інспектуючі розпустили стрій. Дальший розпорядок дня тримався в таємниці. Можливо, і від самого начальника школи. Фон Шеллер дозволив підлеглим спати до побудки. Наказав приготувати сніданок на дев'яту годину. Та як тільки курсанти вляглися, їх знову підняли по бойовій тривозі.

– На стрільбище, бігом руш! – скомандував майор.

Бігти довелося понад два кілометри. Колона розтяглася. Інспектори поглядали на годинник і щось записували.

Перекусили в полі консервами» консервованим гірчичним хлібом.

– Будемо вважати сніданок за перепочинок. А тепер наблизимо умови до обстановки, в якій вам доведеться діяти. Поділіть ваших людей на дві групи і приступайте.

З цими словами майор простягнув начальникові школи план тактичного заняття на тему: кругова оборона від переважаючого силами противника на відкритій місцевості.

В ході навчання майор ускладнював умови дедалі більше. Курсантів перевіряли на вміння водити мотоцикл, автомашину, їздити верхи, володіти ножем, прийомами нападу і захисту без зброї.

Ввечері офіцерів скликали на розбір. Фон Шеллер відрекомендував одного з інспектуючих:

– Представник «штабу Валлі» майор Марвіц!

Названо було, звичайно, і Долла, але без згадки про його посаду.

Марвіц у різкій формі висловив своє невдоволення результатами інспекції.

– Незрозуміло, на що витрачено січень: фізична підготовка курсантів – незадовільна, тактична – ще гірша. Унтерофіцери не вміють вибрати позицію для оборони, рядові – окопатися. Роз'ясніть, панове офіцери, вашим підлеглим, що там їм доведеться мати справу не з беззбройним населенням, а з радянськими солдатами, прекрасно підготовленими.

Помітивши з виразу облич присутніх, що наговорив зайвого, Марвіц почав вносити «поправки»:

– Мейне герен! Звичайно, все це передасте їм не тими словами, якими говоримо в офіцерському колі. Та зміст сказаного ви, сподіваюся, зрозуміли правильно. Втовкмачуйте в голови курсантів, що лише висока фізична та бойова підготовка дасть їм змогу протриматися в тилу противника час, необхідний нам для застосування секретної зброї. Вона, ця могутня зброя, дасть нам можливість закінчити війну за кілька днів. Зіг хайль!

– Хайль Гітлер! – заволали присутні.

Марвіцу здавалося, що він спіймав одразу двох зайців, хоч вони бігли в різних напрямках: і питання про поліпшення підготовки поставив з усією гостротою, і офіцерів підбадьорив.

«Якби у вас, «майне герен», – міркував Клинченко, – була напоготові та секретна зброя, непотрібний був би блеф з десантом. Невже цей старий хитрун Долл і такий досвідчений офіцер, як фон Шеллер, полетять на Волгу? Вони ж розуміють, чим може скінчитися така авантюра! І взагалі не ясно, що привело сюди зондерфюрера?».

Все з'ясувалося наступного ранку, коли до Клинченка прибіг вістовий з наказом начальника школи негайно з'явитися до нього в цивільному одязі. В кабінеті фон Шеллера вже були Марвіц і Долл, одягнені так, ніби зібралися на лижну прогулянку. Не забули покласти в машину і лижі.

За годину швидкої їзди вони були вже в одному з курортних містечок – супутників Кенігсберга. їх авто спинилося біля заґратованих воріт, за якими в глибині парку стояв триповерховий, санаторного типу, будинок. Таких немало розкидано по всьому узбережжі. В мирні роки тут, мабуть, був пансіонат для заможних курортників. А тепер?

Марвіц особисто натиснув кнопку дзвоника. Відкрив хвіртку якийсь цивільний чоловік атлетичної статури, в костюмі спортивного покрою. Та Клинченко встиг помітити, що піджак «воротаря» під лівою пахвою випнувся – очевидно там був пістолет. Машину пропустили в двір, і шофер відразу сховав її в якомусь закапелку.