Юліан Радзикевич - Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1

Здесь есть возможность читать онлайн «Юліан Радзикевич - Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Вінніпег, Год выпуска: 1961, Издательство: Наклад і друк “Новий Шлях”, Жанр: Исторические приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Данило Нечай, брацлавський полковник, сподвижник Богдана Хмельницького у національно-визвольній війни від польського ярма.  У повісті Юліана Радзикевича показано життєвий шлях борця за волю України і її народу. Пригодницька історична повість знаходиться в одному ряду з іншими шедеврами українського пригодницького історичного роману, такими як "Крутіж" Б. Лепкого, "Іван Богун" Ю. Сороки, "Пригоди молодого лицаря" С. Черкасенко.  

Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але ще гірші зміни зайшли в душі Забуського, яка тепер горіла бажанням помсти та відплати. Як колись його головною метою була влада й булава, як і досі кермувала його діями нічим невгамована честолюбність, так тепер він віддав би був усе, щоб схопити Нечая й насолодитись його муками й смертю.

З незагоєною ще раною він поїхав із-під Перемишля до Варшави, коли довколишні села, містечка та передмістя столиці йшли з димами, запалені загонами Тиші, Криси й Головацького. Зустріли його там з* відкритими раменами, а що більше, з відкритою кишенею.

Канцлер Оссолінський прийняв його, як бажаного гостя. Нововибраний король Ян Казимир, що свій вибір завдячував тільки Хмельницькому, зацікавився також Забуським і взяв його під свою окрему опіку.

Коли раз канцлер Оссолінський звернув увагу королеві, що Забуський кінець-кінцем незначна людина, від якої не можна багато очікувати, король відповів: “Маєш, ваша милосте, когось ліпшого поміж ними?” Але ліпшого не було, насправді не було нікого іншого, тому найліпшим остався Забуський.

Коли козацький гетьман зняв облогу Замостя і на чолі величезної армії вертався в Україну, в Київ, король вислав до нього свого спеціяльного секретаря черкаського підстаршину Смяровського, що мав доручення стежити, підслухувати і шпигувати за кроками й починаннями грізного козацького гетьмана.

Смяровський у свою чергу зв’язався, теж за радою Оссолінського, з Забуським із думкою використати зв’язки, які цей міг би мати, щоб улегшити собі своє делікатне, але трудне й смертельно небезпечне завдання. Зв’язків, як показалося, Забуський не мав, бо там, по козацькому боці, ніхто не хотів його знати, ні про нього чути, але зате подав багато вказівок, які могли показатися цінними для Смяровського.

І ось тепер, коли Забуський повертався з Варшави до коронних військ в Україну, доручено йому заїхати до Жовкви і ждати на Смяровського, який повертався вже з Чигирина.

Після короткого постою драгуни Лянцкоронського під командою полковника Яроша відійшли. Ярош перед від’їздом вступив іще на квартиру Забуського та ще раз, доволі приказовим тоном, пригадав йому, що має тут залишитися й чекати на зустріч із Смяровським.

Але ждати, як показалося, не треба було довго, бо зараз другого дня він прибув до Жовкви і легко відшукав квартиру Забуського.

— Довго васць чекав на мене? — спитався після привітання Смяровський.

— Я тут від учора.

— Так і думав я.

Смяровський, який за час своєї підстаростинської діяльности в Черкасах не раз зустрічав Забуського і перший розкрив у його душі візію золотистої булави, був зручний, гнучкий інтриґант, що вмів пізнавати людей і на їх прикметах та хибах будувати свою власну фортуну.

Був у віці Забуського, майже такого самого росту, але на тім подібність кінчилася. Радше худощавий, носився дуже по-панськи. Пальці вбирав у перстені, ужемчужені спинки спинали його кунтуш, зброя аж горіла від самоцвітів, чуприна завжди старанно підголена, вус навоскований, усмішка не сходила з лиця. Очі в нього були бистрі, хитрі, неспокійні, як у того лиса, що побачив жертву, але вдає, що не помітив її.

— Що ж вашмосць привозиш? — спитався Забуський, блукаючи очима по ринку.

— Я просто з Чигирина.

— Куди вашмосць їхав?

— Через Київ.

— Розповідай, вашмосць.

— Багато розповідати. Як васць знаєш, я поїхав із-під Замостя разом із Хмельницьким. Дорога була довга. Цілих шість тижнів забрало заїхати до Києва. Шляхи були погані і людей була з Хмелем незліченна хмара. Заїхали ми — в Київ. Не імаґінуєш собі васць, як того бунтівника вітали в Києві. Ніби короля якого. Куди там короля! Ввесь Київ плавом вирнув і на вулиці висипався на його привітання. Ввесь народ. Єрусалимський патріярх виїхав по нього аж на волинську дорогу, під саму Білгородку. Київський полк робив параду. Дзвони били з усіх їх схизматицьких церков, аж вуха пухли, ба, не тільки з церков, але, зваж вашмосць, із костелів! Із костелів! Гармати на мурах замку, при Софійськім Соборі, гули, аж стіни тряслися. Кажу васці: мури від гуку тріскали. Студенти вийшли напроти, різні кантати співали, його, того бунтівника, Мойсеєм називали! Так подуріли старі й молоді. Якась нечиста сила дала йому те, що до нього люди горнуться. Митрополит Косів, усе духовенство, ченці з усіх манастирів, усі в найкращих ризах, ждали на нього перед Софійським Собором. Кажу васці: я ще такого не бачив, як довго живу. Люди — дорогі кунтуші здіймали серед зими та кидали на дорогу, куди мав іти! Ніби монарх якийсь! Патріярх прийняв його до причастія, хоча той і не сповідався! Богом даним його називали! Такого ворохібника! Такого ребелізанта! А він те все сприймав, безмірно запишався, згордів. У часі дороги з-під Замостя не раз зо мною говорив і пожартувати любив, але по тім, що сталося, навіть оком не рачив кинути в мій бік. Інший став. Гонори вдарили йому до голови.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1»

Обсуждение, отзывы о книге «Полковник Данило Нечай. У 2 чч. Частина 1» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x