Жуль Верн - Діти капітана Гранта

– Я не англієць, – відповів Гленарван.

– Те, що розповів вам містер Паганель, цілком точно, – заявив Падді О’Мур. – Не лише в провінцію Вікторія, а й по всій Південній Австралії, у Квінсленд, ба навіть до Тасманії не пускають колишніх каторжників. Відколи я живу на цій фермі, я не чув про жодного каторжанина.

– Я теж не зустрічав жодного, – зауважив Айртон.

– Ось бачите, друзі мої, – підсумував Жак Паганель, – у цих краях дуже мало дикунів, немає диких тварин і каторжників. І чи багато місць знайдеться в Європі, про які можна було б сказати те саме? То вирішено?

– Яка ваша думка, Гелено? – звернувся до дружини Гленарван.

– Наша спільна думка, любий Едуарде, – відповіла вона, повертаючись до решти мандрівників, – у дорогу! В дорогу!

Зазвичай Гленарван не відкладав прийнятого рішення на потім. Щойно схвалили Паганелеву пропозицію, як він віддав наказ якнайшвидше готуватися до від’їзду, який призначив на 22 грудня.

Що їм варто було очікувати від цього переходу через Австралію? Оскільки факт перебування капітана Гранта на материку був остаточно встановлений, то ця експедиція могла дати надзвичайно важливі результати. Вона збільшувала шанси на успіх. Ніхто не тішив себе надією знайти капітана Гранта саме на тридцять сьомій паралелі, уздовж якої було намічено маршрут експедиції, але принаймні можна було розраховувати, що вони натраплять на бодай якісь сліди його перебування, які й приведуть до місця аварії корабля. Саме це й було головним.

Крім того, якщо Айртон погодиться долучитися до мандрівників, укаже їм путь у лісах провінції Вікторія і доведе до східного узбережжя, то це буде додатковим шансом на успіх. Гленарван чудово розумів це, а тому запитав у фермера, чи той погодиться відпустити робітника на час експедиції.

Падді О’Мур погодився, хоча, звісно, йому було дуже шкода відпускати такого хорошого помічника.

– То як, Айртоне, чи долучитеся ви до нашої експедиції?

Айртон відповів не одразу. Він кілька хвилин усе обмірковував, здається, навіть вагався, але згодом відповів:

– Гаразд, сер. Я вирушу з вами. Якщо мені не вдасться допомогти вам натрапити на слід капітана Гранта, то, принаймні, я доведу вас до того місця, поблизу якого розбилося судно.

– Дякую, Айртоне, – мовив Гленарван.

– Сер, дозвольте вас запитати.

– Так, мій друже!

– Де саме ви плануєте зустрітися з «Дунканом»?

– У Мельбурні. Це у разі, якщо нам треба буде перетнути Австралію від одного узбережжя до другого. В іншому випадку – на східному узбережжі.

– Отже, капітан «Дункана»…

– Капітан очікуватиме на мої вказівки в Мельбурні.

– Гаразд, сер, – відповів Айртон, – можете на мене розраховувати.

– Я і справді розраховую на вас, – мовив Гленарван.

Пасажири «Дункана» щиро дякували боцманові «Британії». Діти капітана Гранта не знали, як виявити свою прихильність до нього. Усі тішилися з приводу Айртонового рішення, окрім хіба що ірландця, який втрачав розумного і надійного помічника. Та Падді О’Мур розумів, що для експедиції означає присутність Айртона, тому й змирився з утратою.

Гленарван доручив ірландцеві забезпечити експедицію засобами пересування для подорожі Австралією. Попередньо домовившись із Айртоном про місце зустрічі, мандрівники повернулись на яхту.

Повертались у піднесеному настрої. Усе кардинально змінилось. Зникли сумніви. Тепер експедиції не доведеться йти уздовж тридцять сьомої паралелі наосліп. Гаррі Грант прихистився на цьому материку – в цьому немає жодних сумнівів. Їхні серця сповнювала радість, яка нарешті з’являється в душі після тривалих сумнівів. За сприятливих умов за два місяці «Дункан» висадить Гаррі Гранта на березі Шотландії.

Джон Манглс дуже сподівався цього разу взяти участь в експедиції. Він завів про це розмову із Гленарваном і навів тисячу доказів на користь своєї участі в експедиції: він згадував про свою відданість місіс Гелені та йому, лордові, про свою придатність у ролі організатора, про непотрібність своєї присутності на судні. Словом, Джон Манглс згадав про все, окрім одного, втім, Гленарван про це знав і без нього.

– Маю до вас лише одне питання, Джоне, – відповів Гленарван після зливи капітанових переконань, – чи повністю ви покладаєтеся на свого помічника?