Андрій Кокотюха - Врятуйте Бетмена

– Ти знаєш, що Катька на вас образилася?

– О! – Черненко щиро здивувався. – А це ще чого?

– Бо вона думала, що ви, найближчі друзі, першими підтримаєте її ідею Супербалу і першими запишетеся в список героїв.

– Ага, – реготнув Денис. – Білан – Людина-павук, я – Людина-павук два, а ти – Людина-павук три. Точніше, павучиха.

– Не смішно, – Оксана холодно глянула на хлопця.

– Не смішно, це правда, – кивнув Черненко. – Навіть невесело. Якби можна було повеселитися від душі, я б першим записався. А так, подумай сама – ну невже ми з Біланом схожі на дебілів, які фанатіють від різних там суперменів?

– Мало ми з тобою ходили в кіно про супергероїв? Хто мене на «Темного лицаря» тягав?

Оксана мала на увазі фільм про нові пригоди Бетмена, на який Денис повів її влітку.

– Хочеш сказати, тобі не сподобалося?

– Нічого я не хочу сказати. Крім того, що ви обоє повелися, як двоє зануд. Ти, до речі, цілком міг би показати який-небудь силовий номер, спортсмен як-не-як. А Максимові я взагалі дивуюся: він, насправді, зобов’язаний підтримувати свою дівчину в усіх її починаннях!

Якийсь час вони йшли мовчки.

– Слухай, – сказав нарешті Денис. – Так Катька ж учора наче нічого не тойво, посиділа ще, попрощалася і пішла собі…

– «Не тойво!» – передражнила його Оксана. – Прийшла додому і подзвонила мені невдовзі. Сказала, що дуже ображена і просила передати: говорити з вами не хоче.

– Назавжди? – поцікавився Денис.

– Що – назавжди? – не зрозуміла Оксана.

– Ну, назавжди розмовляти перестане? Зовсім ніколи навіть «здоров» нам не скаже?

Схоже, ані Оксана, ані Катя, приймаючи таке тверде рішення, навіть не задумувалися над подібними питаннями.

– Не знаю, – дівчина знизала плечима.

– Між іншим, ти ось все «ви, з вами»… А чому не «ми»? Про себе чого не говориш? Чи на тебе гнів Каті не поширюється?

Оксана відповіла не відразу.

– По-перше, – мовила вона нарешті, – ми з Катериною подруги, в одному класі вчимося, навіть за однією партою тепер сидимо. Було б нерозумно з її боку не розмовляти зі мною. По-друге, стосунки між дівчатами в певних моментах інакші, ніж між дівчатами і хлопцями. Тобто те, що подруги можуть пробачити одна одній, хлопцям не завжди пробачають. Нарешті, по-третє, я все ж таки не кинула її так, як ви обоє. Я братиму участь у Супербалі.

Від несподіванки Денис аж зупинився. Причому став просто посеред калюжі, яку секундою раніше збирався переступити.

– Отак… Цікаво, ким же ти будеш? Якого героя хочеш зображати? Ту, як її… Лару свою, Крофт?

– Ксену, – коротко відповіла Оксана. – Чого став, пішли.

– Кого? – не зрозумів Черненко.

– Вона – Ксена, я – Оксана. Все просто, – пояснила дівчина.

– Та хто – вона, блін? – Денис роздратовано тупнув ногою по калюжі, бризнувши брудом на всі боки, Оксана ледь встигла відійти, щоб друг не обляпав її.

– Є така Ксена, жінка-воїн. Серіал по телевізору не бачив?

– Не дивлюся я такого, – відмахнувся Черненко, який справді вмикав телевізор лише в тих випадках, коли йшов футбол, і то – не завжди.

На всю велику родину в Черненків був лише один телевізор, до якого через молодших братика та сестричку йому не завжди вдавалося пробитися. Особливо останнім часом, коли якісь родичі віддали Черненкам старий касетний відеомагнітофон і купу касет з мультиками та дитячими фільмами. Через те Денис дуже приблизно уявляв собі телевізійну програму, краще знаючи розклад нових бойовиків чи страшилок у найближчому кінотеатрі.

– Це – така жінка, ватажок амазонок [1] Амазонки – в міфології давніх греків – плем’я войовничих жінок. Племена амазонок жили зокрема і на узбережжі Чорного моря, що дає підстави сьогодні визначати їх як давніх предків українок. У сучасній масовій культурі образ жінки-воїна дещо спрощений і часто наділений надприродними здібностями. , яка володіє холодною зброєю та прийомами рукопашного бою краще за своїх ворогів-чоловіків, – вирішивши, що цього коментаря досить, Оксана закрила тему. – Я записалася в список учасників першою і буду виконувати танок бою, який вже вигадала сама, – і не стрималася, додала: – Нехай вам буде соромно, хлопці!

– Може, і ти з нами перестанеш говорити? – ядуче поцікавився Денис.

– Може, ти вирішив посваритися? – в тон йому відповіла Оксана.

Зрозумівши, що так ця розмова справді може далеко зайти, Черненко відступив на крок, замовк, вийшов із калюжі, і далі до школи вони дійшли, спілкуючись на підкреслено відсторонені теми.