Микола Трублаїні: Пригоди в повітрі

Аеростат незабаром досяг висоти трьох тисяч метрів. Люди, що були внизу, вже не бачили сонця. Воно закотилось за обрій. З аеростата ж сонце ще виднілось над обрієм. Своїм останнім промінням воно розмальовувало в різні фарби хмарки над заходом. Пілот Кучерявий на кілька секунд замилувався цими фарбами. Але враз він здригнувся. Щось подібне до птаха сильно вдарилось у стропи, які з'єднували гондолу з аеростатом.

Річ, ударившись об стропи, втратила свій рух і впала на дно гондоли до ніг метеоролога. Він злякано хитнувся вбік, але враз, опам'ятавшись, схопив рукою ту річ і побачив, що то була авіамодель. Прекрасно опрацьована, оригінальної конструкції модель. На тоненькій фанері пілот розгледів знак. Там був голуб, і він нагадував ворону з моделі Гарика. Пілот узяв модель і пильно її оглянув.

— Це модель того самого хлопчиська, — промовив Кучерявий. — Це нове його досягнення. Це надзвичайно.

Другого дня в газеті «Зміна» було видруковано таке повідомлення:

«Вчора аеростат ЮЗП-1 робив спробний політ. Аеростатом керував пілот-повітроплавець Кучерявий. Наукові спостереження провадив метеоролог Гуттаг. Під час польоту на висоті три тисячі метрів об аеростат ударилась авіамодель, пущена з землі. На моделі знайдено знак, яким позначає свої моделі відомий юний авіамоделіст Гарик Товстуха.

Спеціалісти вважають, що політ моделі на таку висоту — це світовий рекорд. Найближчими днями відбудеться засідання в аероклубі, присвячене розглядові моделі Гарика Товстухи».

В школі газету одержали під час передостаннього уроку. Перший прочитав це повідомлення Коля. На перерві, — це була остання перерва, — він звернувся до Гарика:

— Вітаю.

— З чим? — дивуючись, сказав той.

— Ти вчора пускав модель?

— Вчора? — перепитав Гарик, нічого не розуміючи.

Коля подав йому газету з повідомленням. Гарик прочитав, повернув газету і, задумливо глянувши, сердито сказав:

— Да.

Сказавши це, пішов геть від Колі. Коля підозріло глянув на Гарика і пішов на своє місце в клас. Він більше ні з ким не розмовляв. Після лекції він швидко побіг додому.

Того дня ніхто не звернув уваги на хлопчика, що купався в річці саме біля місця останніх авіамодельних змагань. А коли б хто звернув на нього увагу, то, безперечно, зацікавився б тим купанням.

Хлопчик виплив на середину річки човном і кинув камінний якір. Річка була не глибша як дна метри. Хлопець одягнув на голову гумову маску, подібну до протигаза. Та маска не пропускала води. Від маски відходило дві тоненькі гумові трубки. В ті трубки було вставлено багато скляних, бляшаних і дерев'яних цівок. Вони не давали гумовим стінкам злипатися. Завдовжки гумові трубки були кілька метрів. Вони були прилаштовані до маски так, що одна припадала проти носа, а друга проти рота. Протилежні кінці цих трубок кінчались довгими скляними цівками, що стояли сторч на круглих дерев'яних поплавцях, вирізаних з товстої фанери.

Хлопчик спробував вдихати повітря ротом і видихати носом. Все було гаразд.

Після цього він взявся руками за борт човна і поволі спустився в воду.

Ноги стали на дно. Голова була під водою. Біля пояса в нього прив'язаний був непроникливий для води електричний ліхтарик. Але він був майже непотрібний. Вода була досить прозора. Хлопчик став на коліна. Вода підносила його вгору. Він знайшов великий камінь і, тримаючись за нього, почав оглядати дно річки.

Коли б хтось з 10-ї школи був там, він пізнав би, що цей хлопець — Коля.

Вся школа говорила про Гарика. Всі авіамоделісти міста заздрили йому. Сотні школярів захоплювалися ним.

— Бачте, — казали вони, — ми думали, що його моделі найгірші, а виявилось, що вони найкращі. Нам треба вчитись у нього!

Ближчі товариші Гарика дивувались зміні — чому так змінився Гарик? Після своєї першої перемоги він багато хвалився, десятки разів розповідав про себе, про якості своєї моделі, щоразу додаючи все нові й нові похвали. Але після того, як спіймано модель на височині трьох тисяч метрів, Гарик став мовчазний. Він нікому не розповідав про те, коли будував ту модель, коли й де саме її випускав. Не казав також, хто був при тому присутній. На всі запитання про це він відповідав:

— Побив світовий рекорд висоти, а як — то мій секрет. Було відомо, що Гарика на святкуванні закінчення шкільного року преміюють, як зразкового юного техніка.

Учбовий рік закінчувався. Почалося справжнє літо. Сонце припікало все дужче, і день ставав усе довший. Школярі складали останні іспити. Майже не було таких, що залишились на другий рік. У Гарика не ладилися справи з математикою і фізикою. Але хоч і з великими труднощами, а він склав іспити на «добре».