Уильям Шекспир - Збірка творів

АДРІАНА

А хто з вас двох обідав нині в мене?

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Я, прехороша пані.

АДРІАНА

Ви мій муж?

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Е, ні! Даруйте, я на це не згоден!

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

І я також, хоч мужем називала

Мене вона; а чарівна ця панна,

Її сестра, іменувала братом.

(До Люціани)

Те, в чім я так вас запевняв тоді,

Надію маю довести на ділі,

Як це не сон, що бачу я і чую.

АНДЖЕЛО

Ось, пане, той ланцюг, що я вам дав!

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Здається, пане. Я і не зрікаюсь.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

А ви за той ланцюг мене схопили!

АНДЖЕЛО

Здається, пане. Я і не зрікаюсь.

АДРІАНА

Я вам послала гроші через Дромйо

На викуп, пане; він їх не приніс?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О ні! Не через мене!

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Той гаманець дукатів я одержав:

Його приніс мені слуга мій, Дромйо.

Я бачу, кожному з нас попадався

СЛУГА

Не свій, а братів; нас же двох

Теж плутали: він мною був, я — ним:

От з цього помилки всі і постали!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

За ці дукати викуплю я батька.

КНЯЗЬ

Не треба, я йому життя дарую.

КУРТИЗАНКА

Прошу, мій діамант віддайте, пане!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Візьміть його; велика дяка вам

За ваш смачний обід.

АБАТИСА

Зробіть нам ласку,

Преславний князю наш, у монастир

Із нами разом завітайте; там

Докладно ми про наші всі пригоди

Розкажем вам, і всіх, що тут зійшлись,

Що в день цей від численних помилок

Страждали, просимо ми теж до гурту

І обіцяєм всіх задовольнити.

О, двадцять п’ять тяжких і довгих років,

Сини мої, промучилась я з вами,

І тільки зараз народила вас!

Ви, князю наш, ти, муже мій, і діти,

І ви, календарі їх з перших днів,

Ходім мерщій похрестини справляти:

Кінець журбі, тож нумо святкувати!

КНЯЗЬ

Охоче буду кумом на хрестинах.

Князь, абатиса, Егеон, куртизанка, 2-й купець, Анджело та почет виходять.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Чи збігати мені на корабель

По ваші речі, пане?

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

По мої?

Які ж туди відніс ти речі, Дромйо?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ті речі, що були в «Кентаврі», пане.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Це він мені говорить. Дромйо, я

Господар твій, ходімо з нами зараз;

Про речі ті подбаємо ми згодом;

Ну, брата ж обніми й потішся з ним!

Антіфол Сіракузький і Антіфол Ефеський, Адріана і Люціана виходять.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

В господаря твого живе красуня, —

Ох, та й гладка ж! Вона мене сьогодні

Ледь не засмажила під час обіду;

Тепер вона мені сестрою буде, —

Нівроку їй, — а не жоною, правда ж?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Мені здається все, що ти не брат мій,

А дзеркало моє. Дивлюсь на тебе

І бачу, що вродливий я хлопчина!

Ходім і ми на свято подивитись.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Прошу вас, пане, йти вперед, ви старший.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Це ще питання: як його розв’яжем?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ми соломинку будемо тягти

За наше старшинство; тим часом ти

Іди вперед.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О ні, хай краще так:

Ми разом народились, як близнята,

То й підем попідручки, як два брата.

Виходять.

Герцог Міланський, батько Сільвії

Валентин, Протей, двоє шляхетних синьйорів з Верони

Антоніо, батько Протея

Туріо, дурний суперник Валентина

Егламур, що допомагає Сільвії втекти

Спід, пустотливий слуга Валентина

Ланс, такий самий слуга Протея

Пантіно, слуга Антоніо

Господар заїзду в Мілані, де мешкає Джулія

Розбійники

Джулія, синьйора з Верони, що її кохає Протей

Сільвія, герцогова дочка, що її кохає Валентин

Лючетта, прислужниця Джулії

Слуги, музиканти

Дія відбувається у Вероні, в Мілані й частково у лісі на кордоні Мантуї.

Майдан у Вероні.

Входять Валентин та Протей.

ВАЛЕНТИН

Кинь переконувать мене, Протею,

Обмежена та юність, що воліє

Сидіти вдома. Ех, коли б кохання

Не прикувало днів твоїх найкращих

До ніжних поглядів твоєї панни,

Я радо запросив би і тебе

Помилуватись чудесами в світі,

Щоб молодість свою не марнував ти.

Та хай тобі щастить, раз ти кохаєш,

Як і мені, як я того ж зазнаю!

ПРОТЕЙ

Ти їдеш? Валентине, прощавай!

Згадай свого Протея, як побачиш

Де-небудь дивину якусь цікаву,

Мандруючи по світу; побажай,