Андрій Легейда - Кіоск

Марина:Дядьку Михайло, бачу у вас сьогодні гарний ранок. Я ще не розпочала торгівлю, а до вас вже черга стоїть.

Михайло Борисович:Це все тому, що я рано приходжу на роботу. А ти спиш довго. Я в твої роки вже о шостій ранку перший раз прокидався. Йшов до вбиральні, пив воду… Правда, потім знов біжав до ліжка та давах храпака ще години дві-три.

Марина:Я за характером сова. Сиджу до другої ночі, читаю.

Михало Борисович:Дуже цікаво, що серед моїх знайомих ще залишилися люди, які читають щось, крім новин в інтернеті. Дозвольте спитати, панночко, а якою літературою ви цікавитеся?

Марина:Два роки тому, я починала працювати на книжковій розкладці. Це була моя перша робота, й я намагалася виконувати її самим ретельним чином. Я вивчала асортимент, читала багато анотацій, щоб розказувати потенційним покупцям про свої книжки. Одного разу, по телебаченню, я дивилась передачу з відомими політиками та світськими дівами. На запитання, який у них улюблений письменник, половина з них відповідала Достоєвський, частина коливалась між Пушкіним та Толстим, а деякі персони, з особливо розумним видом, згадували навіть Ніцше. Але протягом двох років роботи жоден з моїх покупців ні разу не спитав нікого з цих класиків. Були нескінченні автори жіночих романів, детективні майстри сучасності й, навіть, кулінарні збірки. Я вже не кажу про кросворди «для чайників». А Пушкін з Толстим усі роки використовувались тільки в якості підкладки під дитячі розмальовки. І ось, місяць тому я перейшла працювати сюди й вирішила почати моє знайомство з Достоєвським.

Михайло Борисович (передвинув окуляри на кінчик носа) : І шо моя молода пані може сказати з приводу прочитанного?

Марина:Колись я чула, що та людина, яка не читала «Біси», не може вважати себе знавцем літературного характеру Достоєвського. Я купила цей роман й почала його читати. До цього моменту, я вважала себе деякою мірою приналежною до світу книги. Але «Біси»… Мені соромно, але усі три рази, які я розпочинала читати цей твір я засинала максимум на десятій хвилині. В останній раз я розплакалася… Невже ті люди з телевізора настільки культурні й розвинені, а я дурна дівка, що не здатна навіть закінчити першу главу відомого твору?!

Михайло Борисович:Моє сонечко. Колись років 20 тому, я прилетів до Києва з Ленінграду. Був вечір, до нашого літаку довго не підвозили трап. Нарешті він під'їхав, й на борт нашого літаку піднялася жіночка у формі, яка працює в аеропорту й супроводжує пасажирів до терміналу. Як тільки вона перемістилася у літак, трап гучно шпихнув й зламався…. Його відбуксували від літака. Ми почали чекати новий трап. Пройшло двадцять хвилин, й пеперед мене в ряду встав лисуватий дядька у військовій формі. Жіночка подивилася на нього й завмерла. Це був відомий на весь світ космонавт, Герой Радянського Союзу Олексій Леонов. Він звернувся до неї з критикою, що ніколи в житті не бачив такого повільного й неякісного обслуговування пасажирів. На що вона сказала йому: «Шановний товариш космонавт, я, як і ви, двадцять років працюю в небі й авіації, але теж дуже збентежена таким неподобством». Так от що я хотів сказати тобі, Марино. Він космонавт – вона супроводжує пасажирів з літака до аеровокзалу. Він у формі, й вона у формі. А ось небо й авіації у них – абсолютно різні. Тому твої два роки поряд з книжками не могли дати тобі необхідних знань та досвіду, для розуміння складних творів Достоєвського. Для цього треба не тільки тримати книгу у руці й знати абетку… Іноді усього життя не вистачить, щоб зрозуміти незвичних талановитих людей. А ці телевізійні обличчя… Так вони, гадаю, й само прізвище письменника без помилок не напишуть. Вони говорять штампами та хочуть виглядати інтелектуальним авангардом суспільства та сучасною богемою… Хоча губи-вареники або краватка за 1000 доларів ніяк до інтелекту їх не наближають. Ти ніколи не замислювалась, чому ти можеш годину занурюватись у полуничну ванну й ніякого аромату від тебе потім не буде. А якщо хоч на сантиметр вступиш у купу чогось коричневого, то сморід потім годинами не відступає. Так і тут… Наслідки не завжди залежать від об'єму та часу… Інколи важливіша суть. А зрозуміти це допомагає тільки життєвий досвід. Шкода, що дуже часто людина не чує порад більш розумних людей, а отримує підтвердження інформації тільки через власні експерименти.

Марина:Я все розумію. Але так хочеться зробити все й одразу…