Іван Багряний - Розгром

ОЛЬГА, метнувши очима і враз примруживши їх, так лагідно-лагідно:

— …Ні, не жарти… Цей гевал… тут ось, у цій кімнаті мусить бути розгромлений нещадно… Це йому не з пукавки стріляти… і не стеком хвиськати…

ОРТСКОМ.:

— Що вона каже?..

ОЛЬГА, роблючи хід:

— Вона каже, що можливо будуть бомбить і їй страшно…

Всі зареготалися, крім Матіса.

ОРТСКОМ:

— Це війна гірша ніж з бомбами, в мене нерви не витримують, а бомби пхі-і… А ВИ що сказали?

ОЛЬГА, роблячи хід:

— А я кажу, що не такий страшний чорт, як його малюють… (всі знову зареготались)… Чи так, гер Матіс?..

МАТІС, над дошкою, роблячи зосереджено хід:

— Яволь…

КАТРЯ знову сиділа мовчки, лиш нервово жмакала хустку і стежила великими переляканими очима за грою, стежила за німцями, кілька разів поривалась знову щось сказати, але замість того брала до уст крайчик хустки.

МАТІС, сопучи розгублено й витираючи піт, раптом помурмотів:

— Ми будемо грати три партії…

ОЛЬГА недбало:

— Про мене… (іронічно) — Це називається «відступаємо на зарані приготовлені позиції»…

МАТІС лише засопів… Червоний і напружений, і затятий вид його — це символ зачепленої сліпої амбіції…

По довшій павзі ОЛЬГА зробила хід:

— Шах!..

МАТІС захистився…

— Шах!..

МАТІС довго думав, кусав губи… і раз рвучко обернув дошку «білими» до Ольги і впочав встановлювати шахи наново…

А ОЛЬГА тихо вимовила:

— Мат…

ЛЯЙТЕНАНТ і ОРТСКОМЕНДАНТ перезирнулися, знизуючи плечима…

Гра продовжується…

В той час як МАТІС грає з величезним зосередженням, ОЛЬГА грає досить недбало, щось зважуючи та поглядаючи скоса на нього й на інших своїх гостей, іноді скручує головою зовсім не до гри…

МАТІС, зробивши хід, засичав:

— Пардон… Цей хід хибний, беру назад… я ще не походив…

— Будь ласка, гер… (великодушно).

По якомусь часі напруженої гри МАТІС люто шахує:

— Шах!..

ОЛЬГА дивиться «переляканими» очима, робить хід…

— Мат!.. — тріюмфує МАТІС, проголосив це, ніби всадив ніж.

ОЛЬГА:

— Знамените… Ну, от, ми квіти… Я вже думала, що Ви не стратег, а Ви є прекрасний стратег… Як розгромили!..

ОРТСКОМ. нетерпляче:

— Один на один… Гм… До фіналу, до фіналу !..

МАТІС, обернувши дошку, розставляє рішучими рухами шахи, розпалений, презирливий…

ОЛЬГА, щось роздумуючи, а потім намагаючись бути як найгречнішою:

— Може досить?.. Пожартували трохи… Скінчім грати… Ви поставили справу непотрібно в таку небезпечну площину, що…

МАТІС несподівано визвірився, втративши рівновагу від нервування і розставляючи шахи:

— Ні, мила!.. Ви мусите грати!.. Ви кинули виклик, дівчинко… Прошу!..

ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ, хвилюючись:

— Так, так… Просимо… «Просимо»… Ви мусите … (а Ортскомендант прошепотів, торсаючи чуба): — На карту поставлена честь Німеччини… І це мусить бути вирішено…

ОЛЬГА, озирнувшись навколо й глибоко зідхнувши:

— Гм… (посміхнулась) — Історично, так би мовити, я в дуже невигідному становищі… Ну, що ж…

МАТІС вже люто, брутально:

— Прошу!..

ОЛЬГА:

— Яволь!.. (і міцно стиснувши уста та нахмурившись, розставляє шахи) — Яволь… Отже — я граю чорними…

МАТІС грубо, ядовито:

— Ви обіцяли фор туру…

— Ні… (засміялась) — Я вже не даю… Ви занадто сильний противник… Занадто сильний…

МАТІС, набундючившись:

— Може це Ви берете слова назад?..

ОЛЬГА дивиться на шахівницю мовчки, а потім стріпнувши головою:

— Нум… Ваша ініціятива… Чорні ждуть… Але …

МАТІС робить хід…

ОЛЬГА:

— Але…

МАТІС нетерпляче:

— Що там ще за «але»?…

ОЛЬГА:

— Але, перед тим, як почати вирішальну, я хочу Вам щось сказати…

— Менше говоріть… (буркнув МАТІС).

— Хочу сказати… (дивиться Матісові в очі, значуще): — що, я глибоко певна, що, не зважаючи на все — Ви є європеєць…

МАТІС, нетерпляче чекаючи, дивиться на дошку і грубо так:

— Я жду!

ОЛЬГА примружила щільно-щільно очі, глянула на зігнуту по бугаячому голову з безмежним презирством і зробила перший хід, мовчки…

Грають.

ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ пильно стежать, хвилюються…

— «Ах… Пощо ви ходите ферзьом!.. Пощо Ви ходите ферзьом!..» (це Ортскомендант).

— Р-раус!! — люто гримнув МАТІС, на всю горлянку. — Я вам тут зараз усім покажу честь Німеччини!!.

ОРТСКОМЕНДАНТ хотів знову щось сказати у відповідь, але МАТІС подивився на нього та як не завищить:

— Я сказав, РАУС!!?. Я не потребую Ваших ідіотських порад!.. Ви забуваєтесь… Чи Я Ваш комендант, чи Ви мною командуєте?!. Можете допомагати он їй… (фиркнув).