Іван Багряний - Розгром

ОРТСКОМ.:

— Так?..

— Так… Хіба це не проречисто… (посміхнулась і ухилилась від ходу думки на інші тори) — Серед вас є немало таких, які про Шопенгауера, Геґеля чи Канта довідуються докладніше тут, від наших юнаків…

МАТІС дивиться на ОЛЬГУ блискучими очима з неозначеним почуттям…

ОРТСКОМ.:

— Ну, знаєте!.. і язичок же у Вас! Га… Але… Ви гарна жінка, і Вам багато прощається… Чарівним жінкам привілей завжди… Все прощається…

ОЛЬГА:

— Дякую…

ОРТСКОМЕНДАНТ глибокодумно:

— Я Вас розумію… О, я вас розумію пані… Ну, то за одвертість — одвертість!.. (і усторч) — « Боже Царя храні » — то так… (поморщив носа, сам з того глузуючи) — А хіба ви здібні керувати самі собою?!.

ОЛЬГА:

— А хіба ви пробували в тому переконатися?.. Чи ви бодай хотіли спробувати в тому переконатися?..

— Так… Можливо Ви маєте рацію… Але…

— Але — війна йшла і йде не за те, ви хочете сказати?..

ОРТСКОМЕНДАНТ сміється і крутить головою… Запіхтів цигаркою:

— Але, панове!.. До театру… (переводить очі з Матіса на ОЛЬГУ, з Ольги на МАТІСА).

ОЛЬГА, насупившись, дивиться на шахівницю. Враз робить хід:

— Мат!..

— «Мат»… Дійсно… (проговорив ЛЯЙТЕНАНТ розгублено й здивовано)…

МАТІС засопів, встав із свого місця, підійшов до столика і, заступивши Ляйтенанта спиною, став… Стоїть, перебираючи рукою шахи, а очима наставившись на ОЛЬГУ — роздумливо, захоплено й насмішкувато воднораз…

ОРТСКОМ.:

— Панове, до театру!..

МАТІС:

— Ще маємо час… (і до Ольги) — Так, кажете що ви інтелектуально стоїте вище за нас?..

ОЛЬГА засміялась…

МАТІС сів до столика й, не кажучи нічого, почав розставляти шахи. А тоді зробив жест рукою:

— «Прошу»…

ОЛЬГА теж почала розставляти шахи… Матіс серйозно, Ольга недбало.

ОРТСКОМ. і ЛЯЙТЕНАНТ:

— Браво!.. «Браво»!..

— От тепер — (загув ортскомендант) — буде г-р-а!.. (і наче кондуктор чи круп’є) — НА КАРТІ СТОЇТЬ ЧЕСТЬ НІМЕЧЧИНИ!!. Докажіть цьому дівчаті!..

ОЛЬГА тривожно стрельнула очима!

— Ну, навіщо аж так…

ОРТСКОМ.:

— Ні, ні!.. Виклик кинуто… Накликали Ви собі біди, дівчино!.. Тримайтесь… (сміється).

— Прошу… — показав МАТІС рукою категорично… Потім подумав. Подивився на Ольгу примруженими очима пильно і промовив великодушно:

— Попереджаю — я шахист першої категорії… Берете слова назад?!.

ОРТСКОМ.:

— На карті стоїть честь Німеччини!..

ОЛЬГА сумно, ніби жартуючи:

— Про честь України в світі взагалі не говорять… (розставляє помалу шахи, дивлячись в той час пильно на Матіса).

МАТІС, дивлячись теж їй в очі:

— Ще раз попереджаю…

ОЛЬГА усторч, з тихою посмішкою:

— Коли мова мовиться про честь… (павза, і раптом випалила тихо, але дерзко) — Хочете фор туру?..

МАТІС йорзнув на стільці, метнув очима і категорично, показавши рукою:

— Прошу… Ви граєте білими…

— Ні, ми зараз погадаємо… Ви поставили питання в таку площину… (Ольга взяла по пішакові в праву й ліву руку, заклала руки за спину, потім простягла обидві Матісові).

МАТІС подивився на праву руку, потім на ліву… і поклав свою тяжку лапу на ніжну жіночу. Поклав на ліву:

— «Ближче до серця…»

ОЛЬГА розтулила пальці, але Матіс не взяв зразу пішака, а затримав руку, поволеньки вибираючи того білого пішака з пальців… — «Бачите, щастя по моєму боці…» — потяг до себе руку й хотів либонь поцілувати. Але Ольга жартівливо одібрала руку:

— Ні, ні!.. Ми зараз з Вами вороги — (і «удавано» грізно насупилась) — от ми зараз будемо воювати…

Всі засміялися з дотепу…

МАТІС подивився й похитав головою!

— Але ж… Ну, ну… Чи у вашій країні всі жінки такі затяті?.. (павза) — Ходжу від Короля…

ОЛЬГА:

— Чи затяті?.. Як часом… (подивилась на дошку якусь хвильку, знизала плечима і): — Що ж… (зробила хід пішаком) — Ходжу від Королеви…

(Гра почалася).

МАТІС, почавши недбало, дедалі більше зосереджується і водночас захоплюється грою:

— Якщо Ви програєте… (робить енерґійно хід) — Ґарде!.. От… Якщо Ви програєте…

ОЛЬГА:

— То ви мене розстріляєте… (засміялась) — Маєте «вилку», гер… (той аж закліпав очима і закусив губу, зосерджуючись з усієї сили… Ольга ж докінчила): — А якщо ВИ програєте, то, знову ж таки… Ви мене розстріляєте… Ні, повісите?.. Так чи що?.. (і зареготалась, а з нею і всі).

ОРТСКОМ.:

— Ой, пані, пані!.. Вам треба втяти язика, і гер Матіс Вам це зробить…

КАТРЯ стривожено, півголосом:

— Ольго… облиш… Бо то не жарти…