Ежен Йонеско - Носороги

Пан Папільйон. Щасливо, панове. (Виходить).

Беранже (читаючи й правлячи, тоді як Ботар з олівцем стежить за рукописом). Найменування сусла за походженням зветься «контрольованим»… (Править). З одним «н» контрольованим. (Править). Найменування… з двома «н» найменування… Вина контрольованого найменування Бордоського регіону, з долішніх ділянок пагорбів…

Ботар (до Дудара). В мене цього нема. Один рядок вискочив.

Беранже. Повторюю: вина контрольованого найменування…

Дудар (до Беранже й Ботара). Будь ласка, не читайте так голосно. Тільки вас і чути, ви мені не даєте зосередитись.

Ботар (до Дудара, через голову Беранже, поновлюючи нещодавню суперечку, тоді як Беранже ще якусь хвилю править і далі. Він читає, ів нього безгучно ворушаться губи). Це містифікація!

Дудар. Що саме містифікація?

Ботар. Та ваші ж теревені про носорога, хай їм біс! Це ваша пропаганда розпускає такі чутки!

Дудар (відірвавшись від роботи) . Яка пропаганда?

Беранже (втручаючись). Це не пропаганда…

Дезі (припинивши друкувати). Тому я й кажу, що я бачила… я бачила… І всі бачили.

Дудар (до Ботара). Просто сміх бере!.. Пропаганда! А навіщо?

Ботар (до Дудара). Отакої!.. Ви це знаєте краще за мене. Не вдавайте невинного.

Дудар (сердито). Хай там як, але мені Понтенегріни грошей не давали.

Ботар (червоний від люті, б’ючи кулаком по столу). Це образа. Я не дозволю… (Підводиться).

Беранже (благально). Пане Ботар, але ж…

Дезі. Пане Дудар, але ж…

Ботар. А я кажу, що це образа…

Зненацька відчиняються двері кабінету начальника; Ботар і Дудар поквапно сідають. В руках у начальника відділу книга приходу на роботу; як тільки він показується, одразу запановує тиша.

Пан Папільйон. Пан Беф сьогодні не прийшов?

Пан Папільйон. Таж він потрібний мені! (До Дезі). А він хоч казав, що хворий і не зможе прийти?

Дезі. Він мені нічого не казав.

Пан Папільйон (відчинивши двері навстіж і заходячи). Якщо буде так і далі, я виставлю його за двері. Він уже не вперше таке виробляє. Я досі заплющував очі, але вже годі… В когось із вас є ключ від його шафи?

Саме в цю мить заходить пані Беф. Під час останньої репліки видно, як вона якомога швидше долає останні сходинки й гвалтовно відчиняє двері. Геть задихана й перелякана.

Беранже. Дивіться, ось пані Беф.

Дезі. Добридень, пані Беф.

Пані Беф. Добридень, пане Папільйон. Добридень панам і паням.

Пан Папільйон. Ну, а де ваш чоловік? Що там у нього скоїлось, він уже й зайти не може?

Пані Беф (сапаючи). Благаю, пробачте йому, пробачте моєму чоловікові… В суботу він поїхав до своїх батьків, і зараз у нього легенький грип.

Пан Папільйон. Ага! В нього легенький грип!

Пані Беф (даючи якогось папера начальникові). Ось він сповістив про це телеграмою. В середу сподівається повернутись… (Майже непритомніючи). Дайте мені води… І сісти…

Беранже виносить на середину сцени свого стільця, й вона сідає, обм’якнувши.

Пан Папільйон (до Дезі). Принесіть їй води.

Дезі. Я миттю! (Протягом кількох наступних реплік вона ходить за склянкою води і дає випити пані Беф).

Дудар (до начальника). У неї, мабуть, серце слабе.

Пан Папільйон. Дуже прикро, що пан Беф не вдома. Але ж не слід отак перейматись!

Пані Беф (ледь вимовляє). Це тому… тому, що від самого дому за мною гнався носоріг…

Беранже. Однорогий чи дворогий?

Ботар (розреготавшись). Сміх, та й годі!

Дудар (обурено). Дайте їй сказати!

Пані Беф (із великим зусиллям підносить руку, показуючи пальцем на сходи). Він там унизу біля дверей. Ніби хоче зайти.

В цю мить загуркотіло. Видно, як від ваги, безперечно значної, обриваються сходи. Зісподу долинає нажахане ревіння. Після того як розвіялась курява від падіння сходів, видно, що сходовий майданчик завис над порожнечею.