Борис Грінченко - Серед бурі

Голоси

Говоре хай!.. Не припиняйте слова!..

Коваленко

За мить яку покину я сей світ

І на суді я стану перед Бога,

І вірю я - по правді буде суд:

Радіючи, його я дожидаю...

В останній час оцей я вас прошу:

Коли зробив із вас кому я кривду,

Чим погрішив,- простіть мені той гріх!..

(Кланяється на всі три боки.)

Голоси

Прощаємо!.. Нема чого й прощати!..

Всі грішні ми!.. Ти добрий чоловік!..

Хай Бог тебе простить, коли в чім грішний,

А ми й сами щочасно грішимо.

Коваленко

Спасибі вам!.. (Уклоняється.) Іще я маю слово:

Зостанеться у мене удова…

Голоси

Доглянемо!.. За се ти не турбуйся!..

Вона від нас тут кривди не зазна…

Коваленко

Спасибі вам!.. Нехай же милосердний

Великий Бог з святих своїх небес

Вам, братчики, пошле і змоги, й сили,

Щоб рідний край в сей час оборонить

І визволить його з сії недолі,

Не попустить…

(Змовка, побачивши Оксану.)

Оксана вбігає, за нею Грицько. Оксана кидається крізь стовпище, вбігає на поміст і припадає до Коваленка.

Оксана

Не дам його!.. Він мій!..

Візьміть мене, його ж ви не займайте:

Не винен він!..

Лясковський

Геть звідціля! Назад!

Старовський

Стягти її з помосту та й кінчати!

Голоси

Хай каже!.. Хай!.. Нехай підожде кат!

Коваленко

Ой, горличко моя! Навіщо робиш

Ти знову се?

Оксана

Мовчи!.. Не знаєш ти!..

Побачиш сам, що добре я чиню.

Старовський

Стягніть її!

Білоченко

Не руш! Нехай говоре!

Оксана

Довідалась, що батько мій приходив

Вночі до нас на зраду підмовлять,

І зрадники такі у нас знайшлися:

Ханенкові оддать заприсяглись

Се місто й нас... Найголовніший зрадник

Ось серед вас…

Лясковський

(стріляє на неї з пістоля.)

Мовчатимеш же ти!

Оксана хитається, Коваленко її піддержує. Грицько кидається на поміст до Оксани.

Коваленко

Ой господи!.. Убив її!.. Оксано!..

Оксана

Не вбив іще… Лясковський - зрадник сей,

Був сю ніч там... він з ними умовлявся…

Білоченко

Ізрадник він і душогуб. Візьміть!

В'яжіть його!.. Мерщій!..

Лясковський

Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!

Оксана

Не вигадки... Я чула все сама…

(Показує на Грицька.)

І він те чув…

Грицько

Еге, я чув: се правда!

Все, що вона сказала вам,- було.

Посвідчити прийшов я вам сю зраду,

І на суді ще більше я скажу.

Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.

Коваленко

Оксаночко, дай рану подивитись.

Оксана

Не треба, ні... нічого, любий мій…

Та тільки я чогось немов не встою…

Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.

Коваленко

Вона вмира, мій господи святий!..

Біжіть мерщій по лікаря... по діда!..

Шукайте крізь - на шанцях і в дому.

Кільки козаків вибігає.

Оксана

Та ні-бо, ні!.. Я не вмираю... Сили

Чогось нема...

Лясковський

Зв'язали ви мене...

Коли вже так, то й їх в'яжіть зо мною,-

Хоружого й суддю,- бо і вони

У справі тій були…

Старовський

Брехня!

Жилинський

Неправда!

Лясковський

Ні, правда все!.. В'яжіть, щоб не втекли.

Білоченко

Суд розбере! А поки- всіх зв’язати!

Старовського й Жилинського в'яжуть, забираючи в їх зброю. Два козаки - вбігають.

Козак 1

Ляхи! Ляхи!.. На шанці лізуть... б’ють...

Козак 2

Хтось одімкнув малую браму, вперлись…

У брамі бій... вже сили не стає…

Білоченко

Полковнику, твоє на шанцях місце!

Коваленко

Ви ж бачите - не можу: умира.

Як я її самую тут покину?..

Білоченко

А вороги як візьмуть місто - всі

Тоді вмремо... Забув свою повинність!

Оксана

Іди, іди!.. Я не умру, діждуся…

Повинен ти оборонити всіх…

Ще козак убігає.

Козак З

Пробилися вже вороги у браму.

Коваленко

Прости мене, кохана,- я піду.

(До Грицька.)

Доглянь її ти, брате, поки справлюсь.

Припадає до Оксани, цілуючи її, і зараз устає. Під голову Оксані підкладають жупан.

Пан писар тут зостанеться нехай

І береже, аж поки я вернуся…

Гей, шаблю дай!

Йому подають кільки шабель, він бере першу.

До бою, лицарі!