Борис Грінченко - Серед бурі

Козак 2

Ет, чортові сороки плещуть!

Уже й склали казку, як саме зрадив полковник.

Денис

І не зраджував, та вже склали.

Дід Остап

Каже сам: зрадив, то зрадив.

Денис

Жінчину провину на себе взяв.

Козак 2

Та й жінчина провина не яка там уже непрощенна...

Треба ж і милосердя мати.

Козак 3

Собаці собача смерть!

Денис

(поважно.)

Мовчи вже краще!

Козак 3

А чого ж би то я мовчав?

Денис

(поважно.)

А того, що як буде полковник умирати, то попроси його, щоб він на тому світі за тебе господа милосердного благав: він мученик, то його Бог послуха, а ти без цього пропадеш у пеклі за свої діла.

Козак 3

Який праведний обізвавсь! Ховається між людьми.

Козак 4

А може ж, полковникова приведе свідка?

Козак 1

Де вже там!

Дід Остап

І не треба!

Козак 5

Ліпшого полковника знайдемо.

Козак-вартовик

Гей, не насувайте так, а то й нас

на поміст ізженете.

Козак 2

Та воно б вам дужче личило там бути,

ніж полковникові.

Козак-вартовик

Ге, дак на нас усіх місця мало на помості.

Татарин-кат

Дарма мало, я по один рубай.

Козак-вартовик

Утомишся.

Татарин-кат

Дарма утомишся - я звикай…

Денис

А я скажу ізнов, панове браття:

Великий се вчинила рада гріх,

І будемо всі одвічать за його,

За смерть оцю!.. Невинного вб’ємо!

Голос

Та що ж уже? Тепер уже не вернеш.

Денис

Не вернеш? Чом? Ще можна все вернуть.

Голос

Ох-ох, біда!.. І станеться ж отак-о!

Жінка 1

Старшина йде...

Козак 5

А справді вже іде.

Увіходять: Крицький, Білоченко, Горленко, розмовляючи.

Крицький

Ой, господи! І я се мушу бачить,

Сю смерть страшну! Навіщо ми прийшли?

Білоченко

Прийшли на те, щоб дати оборону,

Як свідка нам Оксана приведе.

Крицький

Чи приведе ж?.. Нема її і досі…

Чи хто не чув про неї, де вона?

Горленко

Я відчинив їй сам із міста браму

Ще звечора... Хоч сотник наказав,

Щоб не пускав її ніхто із міста...

Білоченко

Послухались його! Авжеж!

Горленко

Я їй

Хотів кого на оборону дати,

Але вона схотіла йти сама,

Так і пішла і не взяла нікого.

Я наказав, щоб зараз же її

Упущено, але немає й досі.

Білоченко

То, мабуть, так, що її вже не жди.

Голос

Гей, розступись! Пан наказний полковник!

Увіходять Старовський та Жилинський, за їми зараз же Лясковський.

Лясковський

День добрий вам, панове молодці!

Голоси

Здоров і ти!

Лясковський

А де ж злочинець досі?

Чого се з ним баряться довго так?

Козак 4

А он ведуть.

Юрба вся так і сколихнулася, почувши ті слова. Дехто зітхає, дехто охкає, хреститься, і всі повернулися в той бік, відкіля мусив іти Коваленко.

Голоси

Ведуть уже... Ой боже!..

Великий гріх!.. А так і треба!.. Ні!

Тихо йдучи, ввіходить кільки збройних козаків, ведучи беззбройного Коваленка. Він у тій одежі, що і вчора, але без шапки. Проходити йому доводиться повз Лясковського, що сидить, бадьорячись, на коні. Вони ззираються очима. Лясковський спершу опускає очі перед поглядом Коваленковим, а тоді підніма вгору голову.

Лясковський

Ідіть мерщій,- нам ніколи бариться!

Юрба розступається, пропускаючі Коваленка. Він тихо, але твердою ступою зіходить на поміст. Зійшовши, озирається по людях, мов тукаючи когось очима і не знаходячи. Тоді говорить мов сам до себе:

Коваленко

Нема її... В останній час нема…

Хай буде так!.. Так ліпше: менше муки

Їй і мені…

(Кланяється народові на три боки.)

Панове молодці,

Товариші! Народе православний!..

Лясковський

Спиніть його,- хай не верзяка! Цить!..

Татарине, роби уже що треба!..

Татарин береться за плече Коваленкові, але зчиняється галас: народ кричить.

Голоси

Не можна так! Так не годиться!.. Ні!..

Говоре хай!.. Се ж перед смертю вільно…

Горленко

(до Лясковського.)

Не смієш ти заборонять йому!

Я стану сам з ним поруч на помості

І з шаблею добутою за те

Стоятиму, щоб говорив!..

Крицький

То право

У кожного, хто ставиться на смерть!