Борис Грінченко - Серед бурі

Сотник

(до жовнірів)

Геть зараз ви! Бо тільки доповім,

Що робите,- не минете ви кари.

Жовнір 1

Nam nа nic to!.. Jak sie chlop rozzuchwalil!.. Ale popamietasz, chamie! Kjedys moze zdybiemy sie, to policzymy sie w ten czas!.. Chodzmy, panowie-bracia! 9

(Жовніри виходять).

Сотник

А ви таки заведетесь, хоч як!

Грицько

Не можемо знущання ми терпіти!

Старий козак

Бо вже вони розвеличались так,

Мов ми у їх піддані на роботі.

Сотник

Сваритися не треба!.. Не сварись!

Пилипенко, убраний уже по-козацькому, приводить Лясковського.

Лясковський

Полковник то засипати звелів

Тоді тайник. Ти був би йшов, не бавивсь.

Пилипенко

В тернах отих я цілий день ховавсь,

Все длубався, як способу добрати

Геть вибратись... Та й про дочку згадав…

Лясковський

Се відаю... і як дізнавсь про гасло…

Хотів-таки фортелем увійти,

Та не воно... Не дуже пощастило!..

То ж не дури, а справу як почав,

То вже кінчай.

Пилипенко

А от і сотник наш.

Лясковський

Здоров був, пане сотнику!

Сотник

Здорові А хто єси?

Пилипенко

Це сотник, пан Лясковський.

Сотник

Пан сотник! Бач!.. Гаразд, що завітав!

Ну, що ж у вас там коїться у місті?

Лясковський

Все добре в нас: полковник у тюрмі,

За його - я.

Сотник

Та як же се вчинилось?

Лясковський

От розкажу... А поки ти мене

До гетьмана мерщій веди, бо треба

Умовиться... Йдучи я розкажу,

Що сталося, і як ми подоліли.

Сотник

Оце гаразд! Так завтра Кальник наш?

Виходять Сотник, Лясковський та Пилипенко.

Грицько

Зрадливий пес!.. Продав своїх, Іюда!

Старий козак

Не лайся-бо! Він продається нам,-

То й ми такі?

Грицько

Та й ми не дуже ліпші.

Козак 1

Та годі вам сваритися! Починай хоч якої пісні, абощо,- все ліпше, ніж гризтися.

Козак із бандурою

Та якої ж його починати, коли ніякої не вільно: про Дорошенка не можна, про ляхів не можна... хіба про Морозенка?

(Співа, а за їм інші).

Ой Морозе та Морозенку,

ой ти славний козаче!

Ой за тобою, та Морозенку,

уся Україна плаче.

Не так тая й Україна,

а як теє горде військо…

Ой заплакала та Морозиха,

ідучи вранці на місто.

Не плач, не плач, та Морозихо,

об сиру землю не бийся;

Ой ходім з нами, з нами, козаками,

та меду-вина напийся!

- Чомусь мені, та миле браття,

та і мед-вино не п’ється:

Ох і десь же мій син Морозенко

та із турчином б’ється...

Пилипенко увіходить.

Пилипенко

Пан сотник вам звелів, щоб ви "или На всю цю ніч до шанців, аж до брами.

Козак 1

А що робить?

Пилипенко

Сказав, що прийде сам, То й скаже все.

Козак 2

Чи йти, то йти! (Устає, за їм інші).

Козак 3

Ходімо

Устають козаки й виходять.

Пилипенко

(сам.)

Два тижні тут... Вже пороху звели

До бісу й куль... вже всім осточортіло,

А не щастить!.. Про Дорошенка чутка,

Що йде сюди... то мусимо тікать

Або сюди, у місто се, ввійти.

Ото ж, коли не пощастило силі,

То хитрощам моїм хай пощастить.

Червінчиків гетьман не пошкодує…

Вже поживу в достатках я тоді!..

Багатий зять приймав мене до себе,

Дак утекла ж із Василем дочка!..

Доводиться тинятися ізнову,

Замість щоб жить в розкошах та в добрі…

Оксана боязько ввіходить, озираючись.

Пилипенко

Мов жінка щось... Чого се тут ти ходиш?

Оксана

Се, тату, ви?

Пилипенко

Оксана?! Ти відкіль?

Оксана

Із міста я... Прийшла, бо вас шукала.

Пилипенко

Чого ж прийшла? Яке тобі тут діло?

Оксана

Ой, таточку, чи чули ви? Василь...

Пилипенко

Я знаю це.

Оксана

Його скарати горлом…

Пилипенко

Я знаю й це... Як заробив, так має.

Оксана

Ой, батечку! Се ж через вас і сталось:

Він оддає своє життя за вас.

Пилипенко

Хай оддає - по-християнськи й буде.

Оксана

Не можна ж так! Змилосердіться ж ви!

Пилипенко

А що ж я тут? Хіба я що тут можу?

Оксана

Ви можете, аби схотіли ви.

Хоч суджено його скарати горлом,

Та рада ще дозволила мені,

Щоб привела до завтрього я свідка,-

Хай свідок той посвідчить, як було,

То Василя тоді не покарають.

Пилипенко