Іван Драч - Сатирикон. Поезії

Скука – це дуже підлотна сука.
Нудьга – це тяжко підступна Яга.
Це вам не стрільба із лука —
Атомна це базука.
Коли Вам на душу скука —
Проклята нудьга наляга…

Знов скажені свої гармати
Розвертає на мене судьба,
Прагне душу мою заламати
Чи дощенту добити хіба.

Але знову душа не здається
І дає тій судьбі одкоша,
І душа над судьбою сміється,
Бо вона головніша – душа.

Від перемоги
До перемоги
Вперед
Аж доки простягнемо ноги
Вперед
А перед ногами вперед
Крепований наш портрет
Попереду нашої перемоги
Виставлять наші стяги
Виставлять усі звитяги
У крематорії
Наперед
У цій звитяжній історії
Від В’ячеслава
Наша слава
Від Віктора
Усі Вікторії

Чи вас можна допитати —
До вас можна в депутати?!
А то морди лізуть в лорди,
Розставляючи бігборди,
А то писки лізуть в списки
Без тавра і без прописки —
Коли час підіб’є риску,
Скільки буде того писку,
Коли випадуть зі списку?!
А то хери пнуться в мери,
в сери,
в пери…
Б’ються за есесесери…
Коли час усіх похерить —
Всі попадуть у старпери
Збуржуазненої ери…
Ось піаркомпанія
Царства Оратанія
Лихої години
В центрі Буковини.

І його вже нема
Як так нема Є
Ось високий ставний стрункий
Молодий Дуже вже чорнобривий
Стоїть у снігах 1966 року у Вінніпезі
Зустрічає мене з Павличком
Дорога з Нью-Йорка на Київ через Манітобу
Ось він скидає свого кожуха ґудзики дерев’яні
І накидає мені на плечі носи не переноси
На початку сімдесятих у морозному Києві
Співали три прославлених хори
Хор Климківа тобто Кошиця хор з Вінніпега
Хор Авдієвського тобто Верьовки з Києва хор
І невидимий хор кагебістів вони кишіли всюди
Всюди вони чигали коли Влодко приїхав
І співали роти розкривали старались
Єднали усіх українців співом як обручем
Згодом він вибрав мені окуляри
Ходив по усіх аптеках протирав мені лінзи
Дивлюсь його окулярами
На противний цей світ
Де Влодка уже немає

У гарвардському азарті
Він вийшов на полювання
Усі ми нічого не варті
А в нього це спроба остання.

Не в Самаркандах чи Хівах
Під ЦРУшним затятим секретом
Він нишпорить в нас по архівах
За аркушем тим за раритетом.

І як би воно там не звалось
Це вам не ерос невинний
Коли він вполює той фалос
То зміниться доля Вкраїни.

Бо в нас під замком потаємне
Приховане libido й ego
Навіки задраєне темне
I co tam komu do tego.

ГРУшна пагуба промосковська
Лишила на фалосі садна
Асистує йому Бердиховська
Од невживання уся брунатна.

Асистує Рябчук Микола
Рябенький од всякого вжитку
Асистентів там тьма довкола
Од порад немає просвітку.

З Лесбосу всі лесбіянки
Гоміки всі з Амстердама
Од парфумів діорно і п’янко
Консультують Жоржа як даму.

Усе стало диспутом кльовим
Уже й на той світ дістали
І Гончара з Шевельовим
Доточили спірітуали.

А що нам дурним і зеленим
Ми дбаєм про власну жиропу
А Жорж тим Тарасовим членом
Проб’є нам вікно у Європу.

З лихою захланною силою
Європу покриє він бичо
Як вирветься гуном Гатилою
І заірже таємничо

Цивілізацію двигне
Розкує нас закутих навіки
Бо ми без тієї вигоди
Тупі сексуальні каліки

Обіцяно кажуть «лимона»
З потаємного ЦРУшного фонду
Та Гальченко з знаком закону
Поб’є ту лиху Анаконду.

Збереже нам це вічне дання
Як останню надію в ширінці…
Затяжне це протистояння
Хай розв’яже Конгрес українців.

У часи лихі і злії
Всім несе відро олії
Укрголоволійник
Наш Борис Олійник.
В Укрголоволії
Забракло олії —
Вибрав всю олію,
З ним ти не борись,
Укрголоволійник
Наш Борис!..
Коло відра
Не ставить варту
Приходь —
Тобі дасть
Цілу кварту.
Як казали в нас на кутку —
Бог дав олії в черепку!