Пауль Целан - Нічийна троянда

віґілія (лат. vigilia) — «нічна варта», «нічне пильнування». Як літургійне поняття вживається для позначення різних форм молитовної практики, напр., нічної молитви й нічного пильнування біля померлого. У начерках до Бюхнерівської промови «Меридіан» читаємо: «Вірш — це безкінечна віґілія».

Тринадцяте лютого — 13/14 лютого 1934 р. відбулося повстання віденського пролетаріату проти австро-фашистського режиму канцлера Дольфуса.

Шібболет (гебр. колос, потік) — поняття, запозичене з біблійної Книги Суддів (12:4–6). Там воно означає словесний розпізнавальний знак, своєрідний пароль, за яким відрізняють своїх від чужинців. Так зветься також вірш Целана зі збірки «Від порога до порога», в якому це слово є символом приналежності до табору гнаних і переслідуваних.

Peuple de Paris (франц. «народе Парижа») — заклик до населення Парижа під час Паризької комуни 1871 р.

No pasarán (ісп. «вони не пройдуть») — лозунг республіканців під час громадянської війни в Іспанії 1936 р.

Абадіас — ім'я старого іспанського революціонера, що жив у французькому вигнанні. Будучи пастухом, він випасав свої череди в місцевості неподалік від літнього будиночка Целана в Нормандії.

Уеска (ісп. Huesca) — місто в Іспанії (Арагон), центр однойменної провінції. Існувало ще в доримську епоху. Під час громадянської війни 1936 р. за місто точилися запеклі бої.

«Аврора» — назва військового крейсера, холостий постріл якого 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. по Зимовому палацу в Санкт-Петербурзі знаменував початок більшовицького перевороту в Росії (т. зв. «Жовтневої революції»).

Петрополіс — ця переінакшена на грецький лад назва Санкт-Петербурга зустрічається в поезії Осипа Мандельштама («В Петрополе прозрачном мы умрем»).

Мир хатам! — частина епіграфа «Мир хатам! Війна палацам!» до прокламації «Гессенський сільський вісник» німецького письменника-революціонера Ґеорґа Бюхнера (1813–1837).

Коса Береніки (лат. Coma Berenices) — сузір'я північної півкулі неба, назване на честь єгипетської цариці Береніки II, дружини Птоломея III Еверґета (III ст. до н.е.), яка відрізала своє прекрасне волосся й пожертвувала його богам, щоб віддячити за подаровану її чоловікові перемогу над сірійцями.

Варшав'янка — польська революційна пісня Вацлава Свєнціцького на мелодію вільнолюбного польського «Маршу зуавів». Виникла в 1879 р., часто співалася також російськими революціонерами («Вихри враждебные веют над нами»).

Петрарка — видатний поет італійського Відродження Франческо Петрарка (1304–1374). За свідченням російського письменника Іллі Еренбурга, з мемуарами якого Целан був знайомий, під час свого перебування в одному з таборів ГУЛАГу Осип Мандельштам читав ув'язненим побратимам сонети Петрарки.

Вавилон (від аккад. bãb-ilãni «брама богів» — місто Давньої Месопотамії, в історичній області Аккад, економічний, політичний та культурний центр Стародавнього світу, «перший мегаполіс». В 11 главі біблійної Книги Буття згадується Вавилонська вежа — одна з найграндіозніших споруд стародавнього Вавилону, втілення хаосу й безладу. У вірші Целана Вавилон — символ мовного сум'яття і вигнання.

LES GLOBES — форма множини франц. globe, що означає небесне тіло, глобус (globe terrestre), очне яблуко (globe occulaire) або (земну) кулю. Незвичну для французької мови множинну форму слова можна розуміти як «світи», «небеса», що узгоджується з вибудованою у збірці космогонією Целана.

ВІТУЖЕТУ (в німецькому оригіналі HUHEDIBLU) — назва цього вірша є прикладом семантичного нонсенсу, утвореного за принципом звуконаслідування. Вихідним пунктом тут є німецький переклад поетичного рядка з вірша французького поета Поля Верлена «Ah, quand refleuriront les roses de septembre?» («Ах, коли зацвітуть вересневі троянди?», нім. «Oh, wann blühen wieder die Septemberrosen?"). Граничне еліптичне стягнення звукового складу цього рядка утворює, врешті-решт, той позбавлений значення, незвичний заголовок, який дешифрується тільки в кінці Целанового вірша.

фема — середньовічний суд надзвичайного призначення, який розглядав особливо тяжкі злочини. Таємні «судилища феми», що були формою розправи з політичними противниками та «єретиками», очолювалися фрейграфами й сімома судовими засідателями. «Поети феми» — саркастичне означення літераторів, що брали на себе неправомірні функції вершити долі своїх колег по цеху. Весь цей поетичний пасаж є реакцією Целана на розгорнуту проти нього наклепницьку кампанію зі звинуваченням у плагіаті (т. зв. «афера Клер Ґолль»).