Диана Ляшук - Збірка перша «мандрівки серця»

Серед хмар, літаючи- вільне.

Навіть серед мук догори злітає

І крил своїх додолу не опускає,

Виборює своє щастя і літає,

Всі перепони в житті подолає

І так ніжно кохає.

І зійде вона з небес як хвилина щастя

І серце буде боротись- не здасться

І розквітне в душі роя квітчаста.

Любов- це сонячне творіння

І солодке, мов мед томління.

Як шум води прийде в життя швидко

Несподівано, красиво і шибко

І нашле спокій ясний і глибокий

І не будеш ти уже одинокий!

Зірку Мачо в чорний колір покрасили

І в котика перетворили.

Для Алли він був призначений

І Божою печаткою був позначений.

Пушистий Мачо гарним голоском співає

І душу хазяйки окриляє,

З ним вона від турбот відпочиває

І бачить вона що кращого за Мачо не знає.

Рано-вранці Мачо ласкаво бринить,

Збудить всіх- і замовчить.

Іноді він жалить

Та покарання не забариться вмить.

Дзвінко Мачо в кухню залітає

І мамці по хазяйству допомагає.

Як пригладиш- муркає, ніби співає,

Ніколи цей спів не утомляє.

Від хазяйської дочки Мачо тікає,

Це він у такі ігри з нею грає.

Радо вона його приймає

І за штурвал встановляє.

А він радий що тепер капітан,

Все зробить- немає питань.

Від щастя його душа на крилах літає

І він радий що вся сім*я про нього дбає.

Пройдуть роки- він буде з ними жити,

Кращої сім*ї годі й просити.

Мені бідність не страшна

Мені бідність не страшна,

Коли зі мною моя люба сім’я.

Навіщо мені брудні гроші багатства,

Якщо я буду в них в полоні рабства?

Я щаслива, бо наповнена духовними дарами,

Тож у моєму житті немає місця для драми.

Мені бідність не страшна,

Бо то гордість моя,

Я не стала грішним шляхом заробляти,

Тож я добру і чисту совість буду мати.

У вир пригод метелик поринає

І не вгаває від емоцій що його переповняє,

Легкий в усьому але не легковажний

В боях такий він відважний!

Такий тендітний- його легко обманути,

Але прекрасний внутрішній світ- його не забути!

Уміє він дружити і любити, легко всім довіряє,

Нерідко за це удар він приймає.

З радістю усім допомагає,

З упевненістю курс свій тримає

І не боїться опалити крила,

Бо ніхто не зруйнує його маленького дива,

Що серце теплом зігріває й живе

І буде вічно жити- не промайне!

А чудо те зоветься вірою,

Яку не зміряти ніякою мірою

А лиш до серця прикладаючи- оживає

І метелика на цьому світі тримає.

Мета митця себе розкрити

Іти вперед- себе не загубити.

Людина живе в недосконалості

В бридкій для Бога шалості

І моральне вже їй не цікаве

Та хіба справжній митець стане робити лукаве?

Почуття лиш для актора- не для митця,

Справжній митець приховує свої почуття.

Все пробачає, робить добру річ,

Якщо треба- примчить на поміч і в ніч.

Виборювати добро- така його доля,

Пам* ятайте митця як героя!

Іде зима- двері в хатоньку скріплять

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.